Меттер Ізраїль Мойсейович

МЕ́ТТЕР Ізраїль Мойсейович (22. 09(05. 10). 1909, Харків — 07. 10. 1996, С.-Петербург) — прозаїк, драматург, сценарист. Навч. у євр. гімназії «Тарбут» (1917–20), на фіз.-мат. факультеті Харків. ІНО (1926–29, не закін.). 1929 переїхав до Ленінграда (нині С.-Петербург), де викладав математику. Перша публікація М. з’явилася 1927 у харків. ж. «Нова генерація». 1935 у ж. «Литературный современник» надрук. біогр. повість «Конец детства» (окреме вид. — Мос­ква, 1936) — про устрій життя євр. родини, яка мешкала в Харкові. 1941–42, перебуваючи у блокад. Ленінграді, працював у радіокомітеті. У спів­авт. з Л. Левіним написав п’єси про рядових учасників 2-ї світової війни: «Наш корреспондент» (1942), «Северное сияние» (1943), «Новое время» (1948). Кілька років був естрад. конферансьє — роз’їзним фейлетоністом. У післявоєнні роки разом з О. Хазіним писав фейлетони та скетчі для артистів ленінгр. естради. Від 1950-х рр. він почав видавати свої оповідання, від 1960-х рр. його публікували в ж. «Новый мир». М. — автор багатьох повістей і оповідань, в яких тонко передав свої спостереження про повсякденне рад. життя: про виховання, життя вчителів, психологію і побут жителів селищ і містечок. Особливою популярністю користувалися його твори про міліцію, в яких гол. були не події і гострота сюжету, а розкриття люд. характерів у драм. ситуаціях. За оповіданнями «Сухарь» и «Алексей Иванович» знято к/ф «Це трапилося в міліції» (1963, реж. В. Азаров), а за повістю «Мухтар» (перша назва «Мурат») — к/ф «До мене, Мухтар» (1964, реж. С. Туманов). Серед ін. екранізацій — фільми «Поруч з нами» (1957, реж. А. Бергункер, співавтор сценарію), «Лікаря викликали?» (1974, реж. В. Гаузер, за однойм. повістю), «Біда» (1977, реж. Д. Асанова, за оповіданням «Мать»). Найзначніший твір М. — роман «Пятый угол» (напис. 1958–66, опубл. 1989; переклад. багатьма мовами і відзнач. 1992 престиж. премією ім. Ґ. Кавура в Італії як кращий худож. твір іноз. літ-ри). Назва книги символічна — на тюремно-табір. жарґоні «п’ятий кут» означає жорстоке побиття, крім того, це й доля євреїв, бо в рад. паспорті п’ятою графою була національність. З назвою книги асоціюється сталін. держ. система з обожнюванням тирана, репресіями, що породжують і підсилюють побут. антисемітизм. Повість «Родословная» (1992) — своєрід. підсумок еволюції нац. самосвідомості в перебудовні і пострад. роки. Той же біогр. матеріал, що й у повісті «Конец детства», осмислений з позиції соц.-істор. і нац. досвіду. М. виклав спогади про своїх предків, особливо не піклуючись про точність зображення євр. звичаїв і традицій. Усе життя цурався офіційності, не мав посад, звань і нагород. Він помирав від голоду в блокад. Ленінграді, але вижив завдяки тому, що з ним на радіо працювали О. Берггольц, М. Зощенко. Його двічі намагалися загнати в капкан органи КДБ, але М. вистояв, зберіг свою совість і право писати. Доносів було більш ніж достатньо, але йому дивом вдалося уникнути арешту, можливо, допомогла репутація «міліцей.» письменника. М. виступив свідком захисту на процесі Й. Бродського, знущально засудженого до заслання за дармоїдство. На зборах письменників у Ленінграді за участі К. Симонова, присвяч. цькуванню М. Зощенка, був серед небагатьох, які аплодували М. Зощенку. Книги М. перекладені італ., іспан., нім., англ., польс., угор. та ін. мовами.

Завантажити статтю