Метьюз Вільям-Клісмен
МЕ́ТЬЮЗ Вільям-Клісмен (Matthews William Kleesman; 22. 02. 1901, м. Нарва, Естонія — 03. 05. 1958, Лондон) — британський славіст. 1914 з батьками переїхав до Блекпула (графство Ланкашир) в Англії, закін. Манчестер. університет (1923), здобув ступ. д-ра філософії (1926) в Інституті слов’ян. і сх.-європ. студій Лондон. університету, де й працював від 1946 (після повернення до Великої Британії): від 1948 — проф., від 1950 — завідувач відділу мов і літ-р та ред. наук. зб. «The Slavonic and East European Review» («Слов’янський та східноєвропейський огляд»). 1926–40 викладав англ. мову в Інституті англ. мови та Латвій. університеті в Ризі. 1940–45 — в Австралії, де працював перекладачем і викл. нім. мови в ЗС США і Австралії, водночас вивчав говірки місц. австралій. племен. Опублікував укладені та перекладені ним англомовні антології латвій. (1936), естон. (1953), словен. (1954; 1957, у співавт. з А. Слодніаком) поезії. Автор соціолінгвіст. дослідж. «Languages of the U.S.S.R.» («Мови СРСР», Кембридж, 1951), у якому подано стислу лінгвіст. характеристику різних мовних груп, відзначено також своєрідності української мови (рухомий наголос, семантично навантажений наголос; нестягнені форми прикметників). У вид. «Russian historical grammar» («Історична граматика російської мови» (Лондон, 1960; 1967) чітко охарактеризував своєрідні риси давньоукраїнської мови. Писав статті про плеофонію у сх.-слов’ян. мовах, про особливості відмінювання іменників в укр. мові. Під впливом В. Свободи захопився поезією Т. Шевченка, досліджував і популяризував його творчість. 11 березня 1951 виступив з ґрунт. доповіддю «Taras Shevchenko: The Man and the Symbol» («Тарас Шевченко: людина і символ») на урочистому вечорі, організов. Союзом українців Великої Британії до 90-річчя від дня смерті укр. поета. У доповіді М. зазначив, що поезія Т. Шевченка — досягнення світ. рівня, що можна деякою мірою провести паралель між ним і Р. Бернсом, однак Т. Шевченко зробив значно більше для України, ніж Р. Бернс для Шотландії; охарактеризував шевченк. віршування, тематику його творчості, зупинився детальніше на поемі «Гайдамаки». Закінчив доповідь твердженням, що Т. Шевченко — символ любові до Вітчизни для усіх українців, куди б доля не закинула їх, що слава Т. Шевченка зростає із утвердженням нац. самосвідомості українців, і саме його ім’я стає символом України та українства. Доповідь опубл. окремо 1951 у Лондоні, перевид. у Вінніпезі 1961 та вміщено до зб. перекл. Віри Річ «Taras Shevchenko. Song out of darkness» («Тарас Шевченко. Пісня з темряви», Лондон, 1961). Уривки з доповіді надрук. у зб. матеріалів Конгресу США («Congress House of Representatives. Europe’s freedom fighter Taras Shevchenko», Washington, 1960) у зв’язку з встановленням пам’ятника укр. поетові у Вашинґтоні. Почес. чл. Союзу українців Великої Британії (1955), 1-й президент Британ. асоц. славістів (від 1957).
Рекомендована література
- Ukrainian patriot // The Times Literary Supplement. 1951, 19 Oct.;
- V. Derzhavin. Taras Shevchenko: the man and the symbol, by W. K. Matthews // The Slavonic and East European Review. 1952. Vol. 30, № 75;
- Зорівчак Р. Сприйняття творчості Т. Шевченка у Великобританії // На перехресті культур: Зб. наук. пр. на пошану Л. Рудницького з нагоди його 70-річчя. Л.; Філадельфія, 2008;
- Її ж. Сприйняття особистості та творчості Тараса Шевченка у Великій Британії. Частина ІІ. ХХ століття // Всесвіт. 2011. № 5/6;
- Її ж. Who could have been more devoted… to mark the eightieth anniversary of Vera Rich’s birth // ІФ. 2016. Вип. 129.
Завантажити статтю
