Метьюз Вільям-Клісмен

Визначення і загальна характеристика

МЕ́ТЬЮЗ Вільям-Клісмен (Matthews William Kleesman; 22. 02. 1901, м. Нарва, Естонія — 03. 05. 1958, Лондон) — британський славіст. 1914 з батьками пере­їхав до Блекпула (графство Ланкашир) в Англії, закін. Манчестер. університет (1923), здобув ступ. д-ра філософії (1926) в Ін­ституті словʼян. і сх.-європ. студій Лондон. університету, де й працював від 1946 (після поверне­н­ня до Великої Британії): від 1948 — проф., від 1950 — завідувач від­ділу мов і літ-р та ред. наук. зб. «The Slavonic and East European Review» («Словʼянський та східноєвропейський огляд»). 1926–40 викладав англ. мову в Ін­ституті англ. мови та Латвій. університеті в Ризі. 1940–45 — в Австралії, де працював пере­кладачем і викл. нім. мови в ЗС США і Австралії, водночас ви­вчав говірки місц. австралій. племен. Опублікував укладені та пере­кладені ним англомовні антології латвій. (1936), естон. (1953), словен. (1954; 1957, у спів­­авт. з А. Слодніаком) поезії. Автор соціолінгвіст. дослідж. «Languages of the U.S.S.R.» («Мови СРСР», Кембридж, 1951), у якому по­дано стислу лінгвіст. характеристику різних мовних груп, від­значено також своєрідності української мови (рухомий наголос, семантично навантажений наголос; не­стягнені форми прикметників). У вид. «Russian historical grammar» («Історична граматика російської мови» (Лондон, 1960; 1967) чітко охарактеризував своєрідні риси давньоукраїнської мови. Писав стат­ті про плео­фонію у сх.-словʼян. мовах, про особливості від­мінюва­н­ня імен­ників в укр. мові. Під впливом В. Свободи захопився поезією Т. Шевченка, досліджував і популяризував його творчість. 11 березня 1951 ви­ступив з ґрунт. доповід­дю «Taras Shevchenko: The Man and the Symbol» («Тарас Шевченко: людина і символ») на урочистому вечорі, організов. Союзом українців Великої Британії до 90-річчя від дня смерті укр. поета. У доповіді М. за­значив, що поезія Т. Шевченка — досягне­н­ня світ. рівня, що можна деякою мірою провести паралель між ним і Р. Бернсом, однак Т. Шевченко зробив значно більше для України, ніж Р. Бернс для Шотландії; охарактеризував шевченк. вір­шува­н­ня, тематику його творчості, зупинився детальніше на поемі «Гайдамаки». Закінчив доповідь твердже­н­ням, що Т. Шевченко — символ любові до Віт­чизни для усіх українців, куди б доля не закинула їх, що слава Т. Шевченка зро­стає із утвердже­н­ням нац. самосві­домості українців, і саме його імʼя стає символом України та українства. Доповідь опубл. окремо 1951 у Лондоні, пере­вид. у Він­ніпезі 1961 та вміщено до зб. перекл. Віри Річ «Taras Shevchenko. Song out of darkness» («Тарас Шевченко. Пісня з темряви», Лондон, 1961). Уривки з доповіді на­друк. у зб. матеріалів Кон­гресу США («Congress House of Representatives. Europeʼs freedom fighter Taras Shevchenko», Washington, 1960) у звʼязку з встановле­н­ням памʼятника укр. поетові у Вашинґтоні. Почес. чл. Союзу українців Великої Британії (1955), 1-й президент Британ. асоц. славістів (від 1957).

Літ.: Ukrainian patriot // The Times Literary Supplement. 1951, 19 Oct.; V. Derzhavin. Taras Shevchenko: the man and the symbol, by W. K. Matthews // The Slavonic and East European Review. 1952. Vol. 30, № 75; Зорівчак Р. Сприйня­т­тя творчості Т. Шевченка у Велико­британії // На пере­хресті культур: Зб. наук. пр. на пошану Л. Рудницького з нагоди його 70-річчя. Л.; Філадельфія, 2008; Її ж. Сприйня­т­тя особистості та творчості Тараса Шевченка у Великій Британії. Частина ІІ. ХХ столі­т­тя // Всесвіт. 2011. № 5/6; Її ж. Who could have been more devoted… to mark the eightieth anniversary of Vera Richʼs birth // ІФ. 2016. Вип. 129.

Р. П. Зорівчак

Завантажити статтю