Механіка ґрунтів
Визначення і загальна характеристика
МЕХА́НІКА ҐРУНТІ́В — наукова дисципліна про напружено-деформівний стан, умови міцності й стійкості ґрунтів, а також зміну їхнього стану і властивостей під впливом зовнішнього навантаження та впливів, спричинюваних зміною умов залягання гірських порід; розділ механіки суцільного середовища; наукова основа фундаментобудування. Ґрунтується на осн. залежностях теорій пружності, пластичності, повзучості, гідрогеології, геології інженерної, ґрунтознавства. Осн. проблеми, що їх розв’язує М. ґ., полягають у вивченні фіз. властивостей ґрунтів і виявленні існуючих між ними закономірностей; у дослідж. ґрунтів на різних стадіях деформування; визначенні умов міцності та стійкості ґрунт. основ споруд і природ. укосів, а також тиску ґрунтів на огородження. В теор. М. ґ. використовують ідеаліз. розрахунк. схеми (з обов’язк. лаб. або польовим визначенням необхід. вихід. параметрів). У приклад. М. ґ. застосовують методи фіз. або відцентр. моделювання. Результати, одержувані методами М. ґ., використовують під час проектування основ і фундаментів будинків, пром. і гідротех. споруд, укосів і конструкцій, що їх огороджують, у дорож. й аеродром. буд-ві, під час прокладання підзем. комунікацій тощо. Значну роль у розвитку М. ґ. відіграли праці амер. ученого К. Терцагі, рос. і укр. учених М. Герсеванова, М. Давиденкова, І. Литвинова, Б. Жемочкіна, В. Курдюмова, В. Соколовського, М. Цитовича та ін. Дослідж. у галузі М. ґ. проводять у НДІ буд. конструкцій (Київ), основ і підзем. споруд (Москва), гідротехніки (С.-Петербург), багатьох закладах вищої освіти.
Рекомендована література
Завантажити статтю
