Меценатство

МЕЦЕНА́ТСТВО — без­корислива матеріальна під­тримка роз­витку культури, мистецтва, освіти, охорони здоровʼя тощо. Близькими до М. є благодійництво, філантропія. Назва походить від імені впливового давньорим. держ. діяча 1 ст. до н. е. Гая Цільнія Мецената, який був шанувальником мистецтв, поетом і витрачав чималі кошти на при­дба­н­ня мист. творів та допомогу поетам Вергілію, Горацію, Проперцію (подарував йому віллу, і той присвятив Меценату кілька од, увіковічнивши його імʼя, що стало синонімом добротворе­н­ня й щедрості). За часів Київ. Русі багато князів часто були покровителями митців, будівничими храмів за власні кошти. Серед найвидатніших меценатів — Ярослав Мудрий, Мстислав Ізяславич, Данило Галицький. За­ймалися благодійництвом православні церк. братства, що були не тільки церк. організаціями, а й культур. центрами. Коштом їхніх членів утримували школи й лікарні. В архівах збереглися сотні заповітів на потреби Церкви та монастирів, що свідчить про пошире­н­ня цього явища. Особливо часто протягом століть за меценат. кошти здійснювали будівництво храмів. Власниця волин. м-ка Гоща (нині смт Рівнен. обл.) Р. Соломорецька в 1630-х рр. влас. коштом заснувала чол. монастир, де були діюча церква й школа, яку пере­ведено з Він­ниці митрополитом Петром Могилою. Сестра митрополита Р. Вишневецька надавала кошти на утрима­н­ня кількох монастирів. Княгиня А. Гольшанська-Заславська спон-сорувала пере­клад і друк Пере­сопниц. Євангелія. Її сестру Юліяну за добродійн. діяльність канонізовано. Княгині Олена й Софія Чарторийські 1597 заснували спец. фундацію при Пере­сопниц. монастирі (нині Рівнен. обл.), дали кошти на шпиталь для убогих, заснували школу для селян. дітей. Г. Гойська подарувала Почаїв. Свято-Успен. лаврі (Тернопільщина) землі та ікону Божої Матері, яку одержала від грец. митрополита Нео­фіта. Мати геть­мана І. Мазепи Марія-Маґдалина (1686 постриглася в черниці, потім стала ігуменею Фроло-Вознесен. монастиря в Києві) здійснювала широку благодійн. місію: опікувалася брат. школою, друкувала книжки, створила сиротинці, притулки для немічних і старих, шпиталі, без­коштовні їдальні для бідних. Сучасники свідчать, що саме її впливові завдячуємо меценат. діяльності самого геть­мана. Ви­знач. благодійниками були князі Острозькі, які будували храми, закладали шпиталі, школи, б-ки. Серед них особлива роль належить В.-К. Острозькому, який заснував в Острозі (нині Рівнен. обл.) академію та друкарню, що мало важливе значе­н­ня для пошире­н­ня освіти на укр. землях. Про нього захоплено писали П. Куліш, М. Костомаров, митрополит Іларіон (Огієнко). Благодійництво було неписаним правилом життя козац. старшини, пере­важна більшість — ві­домі як фундатори і ктитори храмів (П. Конашевич-Сагайдачний, І. Самойлович, І. Скоропадський, Д. Апостол, М. Миклашевський, П. Калнишевський). Києво-Могилян. академія по­стала як результат по­єд­на­н­ня зусиль геть­мана П. Конашевича-Сагайдачного, митрополита Пет­ра Могили й дворянки Галшки Гулевичівни, яка 1615 пере­дала свою садибу й землі в Києві для заснува­н­ня монастиря, шпиталю та школи для дітей шляхти й міщан. Важливим освіт. проектом, реалізов. на благодійн. основі, є створ. на кошти О. Без­бородька в Ніжині (нині Черніг. обл.) гімназія (згодом ліцей його імені, а нині університет); серед вихованців — М. Гоголь, Є. Гребінка, Н. Кукольник. Тітка геть­мана П. Скоропадського графиня Є. Милорадович засновувала школи, фінансувала під­піл. укр. друкарні в Галичині, дала 9 тис. гульденів для Літ.-наук. товариства ім. Шевченка у Львові (нині Наукове товариство ім. Т. Шевченка). М. Круковська-Будзинська пожертвувала все майно на фінансува­н­ня просвітниц. установ на Тернопільщині. А. Яконович-Вин­ницька заповіла своє майно школам Станіславщини. Х. Алчевська в Харкові заснувала й утримувала своїм коштом школу для неписьмен­них. Поміщиця з Полтавщини К. Скаржинська допомагала бідним, заснувала істор.-етногр. музей. Жін. літ. альманахи в Станіславі (нині Івано-Франківськ) та Львові фінансували Ганна Барвінок, Дні­прова Чайка, Леся Українка, Олена Пчілка. С. Русова із се­строю Марією заклали після смерті батька школу й дитячі ясла. Важливе значе­н­ня для роз­витку освіти мала Ґалаґана Павла Колегія у Києві. У часи без­державності М. забезпечувало можливість існува­н­ня укр. культури й мистецтва. У великих поміщиц. маєтках діяли муз. колективи й театри. Так, у с. Кибинці (нині Миргород. р-ну Полтав. обл.) славився театр Д. Трощинського, де реж. був В. Гоголь — батько М. Гоголя, який називав О. Без­бородька «благодійником України». На кошти Д. Трощинського щороку направляли здобувати освіту 20 здібних юнаків із Полтавщини та Київщини; серед них — М. Гоголь, художник В. Боровиковський, засн. Харків. університету В. Каразін, міністр М. Сперанський. Основою для створе­н­ня Черніг. істор. музею та Нац. музею Т. Шевченка в Києві стала колекція документів та артефактів, зі­браних В. Тарновським (див. Тарновські). Засн. Товариства залізних руд Кривого Рогу, що мало важливе значе­н­ня для індустріалізації краю й роз­витку міст Кривий Ріг і Катеринослав (нині Дні­про), інж. О. Поль був археологом, етно­графом та істориком. Він збирав усе, що було повʼязане з історією України; на основі його колекції (понад 6 тис. цін­них екс­понатів) створ. Катериносл. істор. музей О. Поля (див. Дні­пропет­ровський історичний музей ім. Д. Яворницького). Дворянин із Полтавщини П. Потоцький упродовж 40 р. зберігав різноманітні артефакти та памʼятки, що згодом стали дорогоцін. музей. екс­понатами. Меценати Терещенки, Бог­дан та Варвара Ханенки подарували Києву музеї, в яких зі­брано шедеври світ. мистецтва. Чимало споруд у Києві збереглися від братів Лева та Лазаря Бродських, які засновували й утримували влас. коштом освітні заклади. Інж. і спів­власник Городищен. цукрозаводів П. Симиренко (див. Симиренки) уві­йшов в історію перед­усім тим, що пожертвував кошти на ви­да­н­ня зб. «Кобзарь» (C.-Петербургъ, 1860) Т. Шевченка, а його брат В. Симиренко упродовж 40 р. виділяв «Старій Громаді» на нац.-культурні потреби десятину своїх прибутків. Він пере­дав М. Грушевському 100 тис. крб золотом для потреб НТШ. В. Симиренко заповів свої статки (понад 10 млн крб) для створе­н­ня спец. товариства допомоги укр. письмен­никам, артистам, ученим; однак більшов. пере­ворот 1917 унеможливив викона­н­ня волі мецената. Є. Чикаленко продавав свої землі в херсон. степах для заснува­н­ня й ви­да­н­ня г. «Рада», що ві­діграла важливу роль у політ. просвіті та нац. вихован­ні читачів. Він не тільки був особистим меценатом Б. Грінченка, М. Чернявського, М. Коцюбинського і В. Вин­ниченка, яким платив гонорари за твори, на­друк. у ж. «Кіевская старина», а й дав 25 тис. крб на будівництво Академ. Дому у Львові, де мешкали укр. студенти університету та політехніки. Мас­штабну меценат. діяльність здійснював митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Він створював музеї, надавав стипендії художникам, заснував і утримував у Львові Мист. школу О. Новаківського, з якої ви­йшла плеяда видат. митців. Біо­графи митрополита висловлюють припуще­н­ня, що сума його пожертв на культуру, мистецтво й для допомоги нужден­ним та знедоленим (напр., заснува­н­ня й утрима­н­ня у Львові лікарні для знедолених) пере­вищує видатки на утрима­н­ня й роз­виток Церкви.

Укр. М. широко практикувалося в діаспорі (музеєтворе­н­ня в США К. Лисюка, Укр. ін­ститут Америки в Нью-Йорку, що його подарував укр. громаді В. Джус, числен­ні благодійн. фундації у США — Антоновичів Омеляна і Тетяни Фундація, Багряного Івана імені Фундація, О. Вос­кобійника, Ю. Фещенка-Чопівського, а також П. Яцика, Дж.-К. Темертея, Канадська фундація українських студій, «Прометей» у Канаді. На благодійні пожертви створ. й ви­дано ЕУ за ред. В. Кубі­йовича, засн. Український науковий ін­ститут Гарвардського університету, Канадський ін­ститут українських студій. Традиції благодійництва набувають пошире­н­ня в сучас. Україні: створ. низку авторитет. благодій. фондів, що послідовно опікуються важливими освіт. й культур. проектами, зокрема «Від­родже­н­ня» Між­народний фонд, Всеукраїнський фонд від­творе­н­ня видатних памʼяток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, Ліга українських меценатів, Український фонд культури, Шевченка Тараса Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд.

Завантажити статтю