Мешик Павло Якович

МЕ́ШИК Павло Якович (03(16). 03. 1910, м. Конотоп Черніг. губ., нині Сум. обл. — 23. 12. 1953, Москва) — один із керівників радянських органів державної безпеки. Генерал-лейтенант (1943). Cталін. премія (1951). Державні та бойові нагороди СРСР. Здобув непов­ну середню освіту, працював на виробництві. 1931 за путівкою комсомолу вступив до Самар. енергет. інституту (РФ), 1932 за парт. набором направлений на роботу до органів держ. безпеки. Закін. Вищу школу ОГПУ СРСР (Мос­ква, 1933). Відтоді — співроб. центр. апарату НКВС СРСР. Після його розділу в лютому 1941 признач. наркомом держ. безпеки УРСР. Брав активну участь в організації репресій проти учасників ОУН і чл. їхніх родин у Зх. Україні. Від липня 1941 — нач. екон. упр. НКВС СРСР; 1943–45 — заступник нач. гол. упр. контррозвідки «Смерш» наркомату оборони. У березні 1945 відряджений до Польщі, де в ранзі радника допомагав створювати органи держ. безпеки, від серпня того ж року — заступник нач. 1-го гол. упр. при РМ СРСР, яке займалося розробленням і створенням ядер. зброї. У березні 1953 з ініціативи міністра внутр. справ СРСР Л. Берії признач. міністром внутр. справ УРСР. 30 червня 1953 заарешт. у Києві, 23 грудня того ж року разом із Л. Берією засудж. до розстрілу. Не реабілітований.

Рекомендована література

1. Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сб. док. Т. 1. Москва, 1995;
   Google Scholar Internet
2. Столяров К. Палачи и жертвы. Мос­ква, 1997;
   Google Scholar Internet
3. Чисніков В. Керівники органів державної безпеки радянської України (1918–1953 рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2000. № 2/4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю