Мешко Оксана Яківна

МЕ́ШКО Оксана Яківна (30. 01. 1905, с. Старі Санжари, нині Новосанжар. р-ну Полтав. обл. — 02. 01. 1991, Київ) — учасниця правозахисного руху. Сестра К. Мешко, мати О. Сергієнка. Орден «За мужність» 1-го ступеня (2006, посмертно). Від 1926 навч. у Дні­проп. ІНО (нині Дні­про), звідки декілька разів була від­рах. через соц. походже­н­ня, однак поновлювалася й 1931 завершила освіту. Працювала в Дні­проп. НДІ зерна. 1937 звільнена з роботи, виїхала до м. Тамбов (РФ), де мешкав її раніше ре­прес. чоловік. 1944 повернулася до Дні­пропетровська, 1945 пере­їхала до Києва. 19 лютого 1947 заарешт., за звинуваче­н­ням у під­готовці замаху на М. Хрущова засудж. до 10-ти р. виправно-труд. таборів. 1954 звільнена за станом здо­­ровʼя, 1956 реабілітована. Активно долучилася до правозахис. руху, брала участь у нац.-культур. заходах. Після арешту важко хворого сина 1972 писала заяви, листи й зверне­н­ня до рад. кер-ва, надавала допомогу родинам ін. заарештованих. 1976 стала чл.-засн. Укр. Гельсин. групи. За­знавала неоднораз. обшуків, затримань, допитів, нападів неві­домих, однак продовжувала активну правозахисну діяльність, зокрема залучала до Укр. Гельсин. групи нових чл., замість заарештованих. У дисидент. колах її з повагою називали «баба Оксана» або «козацька матір». 1980 понад 2,5 місяці утримувалася у психіатр. лікарні, 13 жовтня того ж року заарешт., у січні 1981 засудж. до 6-ти місяців увʼязне­н­ня і 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бувала у Хабаров. краї (РФ). 1985 звільнена. У лютому 1988 на за­проше­н­ня укр. діаспори поїхала в Австралію для проведе­н­ня офтальмол. операції. Ви­ступила в австрал. парламенті з інформацією про становище в Україні, взяла участь у роботі Все­світ. кон­гресу вільних українців у США. У січні 1989 повернулася у Київ. Стала чл. Ко­ординац. ради Укр. Гельсин. спілки, 29 квітня 1990 від­крила установ. зʼїзд, на якому на основі спілки створ. УРП. Восени того ж року взяла участь у студент. голодуван­ні. Авторка спогадів «Між смертю і жи­т­тям» // «Визвольний шлях», Лондон, 1979, № 1–4 (окреме вид. англ. мовою — Нью-Йорк; Торонто; Лондон; Сідней, 1981; укр. — К., 1991), «Свідчу» (К., 1996). У 2002 імʼям М. на­звано школу в рідному селі.

Літ.: Oksana Meshko Story. Philadel­­phia, 1985; О. Мешко: Мати української демократії // Курʼєр Кривбасу. 1994. № 2–7; Оксана Мешко, козацька матір. До 90-ліття з дня народже­н­ня: Спогади. К., 1995; Овсієнко В. Світло людей: Спогади-нариси про В. Стуса, Ю. Литвина, О. Мешко. К., 1996; Не від­ступлюся!: До 100-річчя Оксани Яківни Мешко. Х., 2005.

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю