Меммедзаде Сіявуш Імран Оглу

МЕМ­МЕДЗАДЕ́ Сіявуш Імран Огли (Məmmədzadə Səyavuş İmran Oğlu; 02. 10. 1935, Баку — 03. 09. 2022, там само) — азербайджанський письмен­ник, пере­кладач. Заслужений діяч мистецтв Азербайджану (2003). Член СП Азербайджану (1964). Закінчив Азербайджанський університет (Баку, 1958), Літературний ін­ститут у Москві (1966). Працював редактором, завідувачем від­ділу критики і журналістики ж. «Literaturnıy Azerbaydjan» («Літературний Азербайджан», 1967–76), консультантом СП Азербайджану (1977–95). Писати почав російською мовою у студентські роки. Пере­кладав з української, російської та болгарської мов. Україні присвятив російськомовні вірші «Прощай, Ирпень» (1976), «Размышления в Конче-Заспе» (1977, українською мовою — «Літературна Україна», 1982, 27 травня), «Украинский диптих» (1977, укр. перекл. — «Вітчизна», 1982, № 12), «Сестра милосердия» (1983), «Памяти Тейске Сибуя, который нес Кобзаря слово в Страну утрен­него солнца» (1989); ста­т­тю «Пере­висание к народам» (1978, українською мовою на­друковано в газеті «Літературна Україна» за 26 вересня цього ж року). У пере­кладі М. опубліковано новелу «Камін­ний хрест» В. Стефаника, оповіда­н­ня «Чорний яр» О. Гончара, «Сповідь» Р. Іваничука, «Запах кропу» Є. Гуцала, «Син при­їхав» Гр. Тютюн­ника, кілька балад І. Драча, низку віршів М. Він­грановського, М. Карпенка, Б. Олійника, Д. Павличка, Ю. Сердюка. Окремі твори М. пере­клали М. Мірошниченко, Ю. Сердюк.