Масютин Василь Миколайович
Визначення і загальна характеристика
МАСЮ́ТИН Василь Миколайович (справж. — Масюта-Сорока; 29. 01(10. 02). 1884, Риґа — 25. 11. 1955, Берлін) — графік, скульптор, мистецтвознавець, письменник. Походив із козац. роду з Чернігівщини. Закін. Київ. кадет. корпус (1898), Моск. училище живопису, скульптури та архітектури (1914; викл. С. Іванов, І. Павлов). Ілюстрував 1906 моск. ж. «Золотое руно». Від 1907 — учасник виставок укр. мистецтва у Львові, Празі, Берліні, Нью-Йорку. Персон. — у Москві (1920, посмертна — 2012). Служив 1914–17 у рос. армії. 1918–20 — керівник графіч. майстерні ВДХУТЕМАСу. 1920–21 жив у Ризі, виїхав до Берліна (ілюстратор видавництв, 1928–39 — співроб. ж. «Gebrauchsgraphik»). Автор підручника «Гравюра и литография» (Москва; Берлин, 1922), монографій «Т. Бьюик художник-гравер: Опыт характеристики мастерства гравюры и критический обзор произведений Т. Бьюика» (Берлин, 1923), «Основы изобразительного искусства» (неопубл.), популяр. нарисів про європ. графіків, низки статей з проблем мистецтва. 1935–43 відвідував Львів, де співпрацював із ж. «Мистецтво», був чл. Асоц. незалеж. укр. мистців. На поч. 1930-х рр. створив понад 60 гіпс. медальйонів укр. істор. постатей, які С. Гординський після смерті М. перевів у бронзу й умовно поділив на серії «Княжа доба» і «Козацькі часи». Користуючись посмерт. маскою, створив два портрети Кобзаря (дереворит, 1936, тиражовано на листівці видавництвом Музею визв. боротьби України у Празі; барельєф на медалі, кін. 1930-х рр.). Виконував книжк. іл., оформлення бл. 40 вид., зокрема творів М. Гоголя, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, А. Чехова, зб. «Поезії» (Прага, 1944) Т. Шевченка; офорти, літографії, дереворити, театр. декорації, сценографію до кінофільмів для компанії «УФА» (1930–40), листівки на тему голодомору 1932–33 в Україні, рекламні плакати, екслібриси, олійні портрети, пейзажі, натюрморти, темат. композиції. Від кін. 1910-х рр. писав оповідання та романи з елементами фантастики й містики укр., рос. і нім. мовами, зокрема «Дні творіння» (1918), «Царівна Нефрета» (1919), «Небезпека зеленого острова», «Der Doppelmensch» («Подвійна людина»; обидва — 1925), роман про клонування людини «Два з одного» (Л., 1936). У червні 1945 заарешт., за зв’язки з укр. націоналіст. колами 15 місяців перебував у концтаборі Заксенгаузен (Німеччина). Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Інституті слов’ян. спадщини у Берліні, Музей. центрі Рос. гуманітар. університету в Москві.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серії малюнків «Гріх» (1906–07), гравюр «Сім смертних гріхів» (1908–18) і «Українські гетьмани» (1933–34), літографій «Місто» (1919–20), ксилографій «Анчар» (1922); офорти — «Тривога», «Гігант» (обидва — 1912); розпис іконостаса церкви, оформлення посольства СРСР, надгробок М. Глінці (усі — 1930-і рр., Берлін); живопис — «До твого серця, брате, сестро! (Голодомор)» (1932), «Краєвид», «Дочка», «І. Левицька» (усі — 1935), «С. Петлюра» (1936), «Будяки» (1947); проект пам’ятника Б. Хмельницькому (1933); скульптурні портрети — «Гетьман» (1930-і рр.), «П. Сагайдачний», «Б. Хмельницький», «П. Дорошенко», «І. Мазепа», «Автопортрет», «О. де Бальзак» (усі — 1934–35), «Жінка» (1935), «Убитий козак» (1936), «Чемпіон світу, важкоатлет О. Гаркавенко» (1937); медальйони — «Б. Хмельницький» (1934), «Князь Олег», «Князь Ігор», «Св. Ольга», «Св. Володимир», «Анна Ярославна», «І. Богун», «І. Мазепа», «Г. Сковорода», «М. Гоголь» (усі — 1934–35).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
