Кищенко Олександр Михайлович
КИ́ЩЕНКО Олександр Михайлович (13. 05. 1933, с. Білий Колодязь Воронезької обл., РФ — 11. 11. 1997, м. Богучар Воронезької обл., похований у Мінську) — художник монументально-декоративного мистецтва, живописець, педагог, письменник. Народний художник Білоруської РСР (1991). Член Спілки художників СРСР (1964). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1960; викл. В. Монастирський, Р. Сельський, І. Скобало). 1960–63 брав участь у створенні монументально-декоративних панно у Києві. 1963–70 — викладач Білоруського театрально-художнього інституту (Мінськ). Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок від 1961. Персональні — у Мінську (1984, посмертні — 1997, 2007), Воронежі (1996). Основні галузі — монументальний (мозаїка) і станковий живопис (пейзаж, натюрморт, психологічний портрет, багатофігурна картина), ткацтво (гобелен). Для монументальної творчості К. характерні ідейність, відчуття сучасності, пластичність. Гобелени відзначаються метафоричною символікою, цікавими колірними та композиційними вирішенням. Окремі роботи зберігаються у Національній художній галереї Білорусі, Богучарському районному історико-краєзнавчому музеї, Державній Третьяковській галереї (Москва). К. встановлено памʼятник на могилі; на будинку, де він жив, — меморіальну дошку, Борисовському комбінату декоративно-ужиткового мистецтва присвоєно його імʼя. 2001 відкрито Будинок-музей К. у м. Богучар.
Додаткові відомості
- Основні твори
- мозаїки — для Інституту фізіології та захисту рослин (1961, Київ), на фасаді готелю «Турист» (1973), «Жовтень» на адмістративного будинку на площі Ювілейна (1975), панно «Місто-воїн», «Місто науки», «Місто культури», «Місто-будівельник» (усі — 1978, на торцях житлових будинків мікрорайону «Схід»); монументальні розписи — у кінотеатрі «Маяк» (1969; усі — Мінськ), «Естафета поколінь» (1973, співавт.); живопис — «Художник І. Скобало» (1963), «Цирковий хлопчик» (1966), «Спогад» (1967), «Дівчина із соняшником» (1968), «Напередодні» (1970), «Комсомольці 1970-х рр.», «Вогонь батьків» (обидва — 1972), «Юність» (1976), «Гімн подвигу» (1977), «Син» (1978), «Мої сучасники» (1981), «Жінка» (1990-і рр.), «Композиція з соняшниками» (1995); гобелени — «Людина пізнає світ» (1970, співавт.; готель «Турист»), «Ангеліна» (1971), «Ранок. Пробудження», «Легенда про білоруських партизанів» (співавт.; обидва — 1972), «Музика» (1975, Мінське музичне училище), «СРСР. Етапи боротьби й перемог» (1979, співавт.; Державна премія Білоруської РСР, 1980), завіса для Державного театру музичної комедії, «Вітчизна» (обидва — 1980), «Мій рідний край» (1981, співавт.; Музей Великої Вітчизняної війни, м. Богучар), завіса та гобелени «Білорусь», «Музика», «Космос», «Революція», «Піснярі», «Скорина» (усі — 1978–85; Державний театр опери та балету Білоруської РСР), «Піснярі Білорусі» та «Гімн Визволення» (обидва — 1984–85; Білоруський театр ім. Я. Коласа, м. Вітебськ), «Чорнобиль» (1991), «Гобелен століття» (1996, Державна премія Білорусі, 1997).
Фотоілюстрації
Людина 