Кищенко Олександр Михайлович
КИ́ЩЕНКО Олександр Михайлович (13. 05. 1933, с. Білий Колодязь Воронез. обл., РФ — 11. 11. 1997, м. Богучар Воронез. обл., похов. у Мінську) — художник монументально-декоративного мистецтва, живописець, педагог, письменник. Народний художник Білоруської РСР (1991). Член СХ СРСР (1964). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1960; викл. В. Монастирський, Р. Сельський, І. Скобало). 1960–63 брав участь у створенні монум.-декор. панно у Києві. 1963–70 — викладач Білорус. театр.-худож. інституту (Мінськ). Учасник респ., всесоюз. та зарубіж. мистецьких виставок від 1961. Персон. — у Мінську (1984, посмертні — 1997, 2007), Воронежі (1996). Основні галузі — монум. (мозаїка) і станк. живопис (пейзаж, натюрморт, психол. портрет, багатофігурна картина), ткацтво (гобелен). Для монум. творчості К. характерні ідейність, відчуття сучасності, пластичність. Гобелени відзначаються метафорич. символікою, цікавими кольор. та композиц. вирішенням. Окремі роботи зберігаються у Нац. худож. галереї Білорусі, Богучар. рай. істор.-краєзнав. музеї, ДГГ (Москва). К. встановлено памʼятник на могилі; на будинку, де він жив, — мемор. дошку, Борисов. комбінату декор.-ужитк. мистецтва присвоєно його імʼя. 2001 відкрито Будинок-музей К. у м. Богучар.
Додаткові відомості
- Основні твори
- мозаїки — для Інституту фізіології та захисту рослин (1961, Київ), на фасаді готелю «Турист» (1973), «Жовтень» на адм. будинку на пл. Ювілейна (1975), панно «Місто-воїн», «Місто науки», «Місто культури», «Місто-будівельник» (усі — 1978, на торцях житл. будинків мікрорайону «Схід»); монум. розписи — у кінотеатрі «Маяк» (1969; усі — Мінськ), «Естафета поколінь» (1973, співавт.); живопис — «Художник І. Скобало» (1963), «Цирковий хлопчик» (1966), «Спогад» (1967), «Дівчина із соняшником» (1968), «Напередодні» (1970), «Комсомольці 1970-х рр.», «Вогонь батьків» (обидва — 1972), «Юність» (1976), «Гімн подвигу» (1977), «Син» (1978), «Мої сучасники» (1981), «Жінка» (1990-і рр.), «Композиція з соняшниками» (1995); гобелени — «Людина пізнає світ» (1970, співавт.; готель «Турист»), «Ангеліна» (1971), «Ранок. Пробудження», «Легенда про білоруських партизанів» (співавт.; обидва — 1972), «Музика» (1975, Мінське муз. училище), «СРСР. Етапи боротьби й перемог» (1979, співавт.; Державна премія Білоруської РСР, 1980), завіса для Держ. театру муз. комедії, «Вітчизна» (обидва — 1980), «Мій рідний край» (1981, співавт.; Музей Великої Вітчизн. війни, м. Богучар), завіса та гобелени «Білорусь», «Музика», «Космос», «Революція», «Піснярі», «Скорина» (усі — 1978–85; Держ. театр опери та балету Білоруської РСР), «Піснярі Білорусі» та «Гімн Визволення» (обидва — 1984–85; Білорус. театр ім. Я. Коласа, м. Вітебськ), «Чорнобиль» (1991), «Гобелен століття» (1996, Державна премія Білорусі, 1997).