Матій Петро Петрович
МАТІ́Й Петро Петрович (28. 04. 1943, с. Сасово, нині Виноградів. р-ну Закарп. обл.) — співак (баритон), педагог, композитор, музично-громадський діяч. Народний артист України (1996). Лауреат обл. премій ім. Д. Задора (1995, 1999, 2006), дипломант Респ. конкурсу камер. музикантів-виконавців (Київ, 1983). Член Національної ліги українських композиторів (2000). У 1959–63 — на буд-ві в Донбасі, 1966–69 — у Виноградові. 1963–66 перебував на службі в армії. Закін. Львів. консерваторію (1977; кл. О. Дарчука). Відтоді — соліст Ужгород. філармонії, від 2007 — Закарп. нар. хору, водночас від 1979 — викладач Ужгород. муз. училища. М. — голова та чл. журі низки вокал. конкурсів та фестивалів. Гастролював у країнах Зх. Європи та Канаді. У репертуарі — оперні арії М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, К. Данькевича, Г. Майбороди, В.-А. Моцарта, Дж. Верді, А. Рубінштейна, М. Римського-Корсакова, романси М. Лисенка, С. Людкевича, Я. Степового, П. Гайдамаки, А. Кос-Анатольського, М. Глінки, П. Чайковського, С. Рахманінова, Г. Свиридова, пісні П. Майбороди, О. Білаша, В. Гайдука, В. Теличка, укр. і рос. нар. пісні, зокрема закарп. нар. пісні в обробках Д. Задора, С. Мартона та ін. М. — автор вокал. творів, виданих у автор. зб. «Храм душі» (2000), «Від Мокрого до Стасова» на сл. Ю. Шипа (2003), «Твоя рука в моїй руці» на сл. Ю. Чорі (2007), «Краплиця щастя» на сл. В. Габорця (2008; усі — Ужгород), альбомів автор. пісень «Кольори кохання» і «Краплиця щастя», докум. повісті-сповіді «Перевесла моєї долі» (Уж., 2013).
Рекомендована література
- Грицищук Т. Петро Матій: «Мій голос — від Бога, від природи...» // Старий замок «Паланок». 2010, 6 січ.
Завантажити статтю
Людина 
