Матчак Михайло Федорович
МАТЧА́К Михайло Федорович (28. 02. 1895, с. Воля Якубова, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 19. 11. 1958, с-ще Потьма, Мордовія, РФ, похов. у Львові) — громадсько-політичний діяч, видавець. Чоловік С. Савицької. Закін. гімназію у Дрогобичі (1914). Під час 1-ї світової війни — старшина Легіону УСС. Брав участь у боях на г. Маківка, Лисоня, над р. Стрипа. У вересні 1916 потрапив у рос. полон, утримувався у таборі в м. Царицин (нині Волгоград, РФ). Від січня 1918 — старшина Галиц.-Буковин. куреня Січових стрільців у Києві, чл. Стрілец. ради, учасник боїв із більшов. військами М. Муравйова; від кін. 1918 — ад’ютант командира Окремого корпусу Січових стрільців полковника Є. Коновальця, нач. вишкіл.-мобілізац. відділу штабу корпусу. Від 1920 мешкав у Львові. Навч. у Львів. таєм. укр. університеті. Став співзасн. і чл. Начал. команди УВО. Учасник замаху на Ю. Пілсудського (1921), за що зазнав переслідувань з боку польс. влади. 1923 заснував і очолив видавництво «Ізмарагд» (діяло до 1939). Також брав участь у редагуванні часопису «Новий час» (1924–26), входив до складу дирекції видавництва «Червона калина». Член проводу Укр. соціаліст.-радикал. партії, від якої 1928–30 був послом до польс. сейму. Під час нім. окупації Львова — чл. управи Спілки укр. видавців. Напередодні вступу рад. військ виїхав до Відня. Після війни працював урядовцем міжнар. допомогової організації у британ. зоні окупації. У лютому 1947 захоплений співроб. рад. розвідки і вивезений до СРСР, де засудж. до 25-ти р. ув’язнення. Після звільнення 1956, незважаючи на клопотання уряду Австрії, Міжнар. Червоного хреста й Е. Рузвельт, не отримав дозволу повернутися до Відня.
Рекомендована література
- «Золоті ворота»: Історія січових стрільців. Л., 1937;
- Початки УВО в Галичині: Зб. Ч. 2. Торонто, 1963;
- ЗВМВ. Михайло Матчак — вояк, політичний діяч і в’язень комуністичного режиму // Дрогобиччина — земля І. Франка. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1973;
- Науменко К. Царицинська доба Євгена Коновальця // Укр. визв. рух: Наук. зб. Л., 2006. № 8.
Завантажити статтю
Людина 
