КИЯНИ́ЦИНА Людмила Миколаївна (29. 08. 1902, м. Вільно, нині Вільнюс — 30. 09. 1984, Київ) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Член СХУ (1945). На­вчалася 1922–24 у художній майстерні С. Миронова, 1924–27 — у студії М. Прахова та А. Крюгер-Прахової. Працювала у Києві: 1929–32 — художник із вишивки у товаристві «Текс­тильхудожекс­порт»; 1942–59 — художник із роз­пису на заводі «Керамік» (із О. Грядуновою та З. Охрімович). На творчій роботі. Учасниця республіканських, всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1945. Роз­писувала керамічні декоративні вази, тарелі, куманці, глечики, сувенірні мініатюри, під­креслюючи кон­структивні особливості посудин, виявляючи глибокий звʼязок із народним мистецтвом. У запозичен­ні та трактуван­ні окремих мотивів також простежується викори­ста­н­ня народних традицій. Зу­стрічаються зображе­н­ня птахів, «сосонки», «косиці», «кривульки»; традиційними є техніки ріжкува­н­ня і фляндрівка. Своєрідність композицій окремих роз­писів — у вільному, асиметричному роз­ташуван­ні декоративних мотивів. Окремі роботи зберігаються в НМУНДМ (Київ).