Мауленов Сирбай

Визначення і загальна характеристика

МАУЛЕ́НОВ Сирбай (Мәуленов Сырбай; 17. 09. 1922, с. Тургай, нині Ко­станай. обл., Казах­стан — 13. 02. 1993, м. Алмати, Казах­стан) — казахський поет, пере­кладач. Нар. письмен­ник Казах­стану (1990). Державна премія Казах. РСР ім. Абая (1970). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Кизилордин. пед. ін­ститут (Казах­стан, 1973). Працював ред. Ко­станай. обл. радіокомітету (1943–50), часописів «Большевиктік жол» («Більшовик», 1951–55), «Жұлдыз» («Зірка», 1964–71), «Қазақ әдебиеті» («Казахська література», 1955–57, 1971–77). Друкуватися почав 1937. Автор бл. сорока зб. поезій, в яких провід­не місце за­ймає громадян. лірика. Виявив себе також май­стром любов. і пейзаж. віршів. Ви­ступав з нарисами й публіцист. ста­т­тями. Ві­домий як пере­кладач укр., рос. та англ. поезій, зокрема пере­кладав твори Т. Шевченка («Лічу в неволі дні і ночі», «Сонце заходить, гори чорніють», «Ог-ні горять, музика грає», «N. N. — Сонце заходить, гори чорніють», «Один у другого питаєм», «Та не дай, Господи, нікому», «Коло гаю в чистім полі», «Буває, іноді старий», «Росли укупочці, зросли» та ін. — всього 15), які уві­йшли до ви­браного (1964) та вид. «Кобзар» (1989) Т. Шевченка казах. мовою. Укр. поетові присвятив вірші «Украина» («Україна») і «Yaike жылы Шевченко» («Шевченко на Яїку»; обидва — 1954), поему «Жа-йық Шевченко» («Шевченко на Уралі», 1969). За знач. внесок у популяризацію укр. літ-ри нагородж. Почес. Грамотою ВР УРСР (1986). Окремі вірші М. пере­клали З. Гончарук, Ф. Моргун, В. Лучук, В. Коломієць, О. Ющенко.

Тв.: укр. перекл. — Гімн сонцю // Сузірʼя. К., 1977. Вип. 11; Я іду по Києву // Там само. 1982. Вип. 16; [Вірші] // Степ. ритми: Сучасна поезія Казах­стану. К., 1989.

Літ.: Писатели Казах­стана. Алма-Ата, 1969.

Б. І. Іскаков

Завантажити статтю