МАХНО́ Євгенія Володимирівна (26. 02. 1913, м. Єлисавет­град, нині Кропивницький — 09. 09. 1992, Київ) — археолог. Кандидат історичних наук (1949). Закін. соц.-екон. факультет Зіновʼєв. ін­ституту соц. вихова­н­ня (нині Кропивницький, 1932), істор. факультет Київ. університету (1939). Учителювала (1932–35); від 1938 (з пере­рвою) працювала в Ін­ституті археології АН УРСР: 1962–64 і 1973–75 — старший науковий спів­робітник; 1964–73 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту історії АН УРСР (обидва — Київ), де була консультантом із памʼяток археології у 26-том. вид. «Історія міст і сіл Української РСР»; 1975–92 — спів­роб. Пере­яслав-Хмельн. істор.-культур. заповід­ника (Київ. обл.). Досліджувала про­блеми походже­н­ня та історії словʼян у перед­держ. період, памʼятко­знавства та крає­знавства. Провела роз­копки Пирогів. городища (Київ) і поселе­н­ня Великі Дмитровичі (Київ. обл.) зарубинец. культури, поселень і могильників черняхів. культури: Ново-Липівське (Черкас. обл.), Жуківці, Соснова, Пере­яслав-Хмельницький (Київ. обл.), Компанійці, Кантемирівка (Полтав. обл.), Ягнятин (Житомир. обл.), Успенка (Сум. обл.), Берислав, Каїри (Херсон. обл.) та ін. Трагічно загинула.