МАЦЕ́ВИЧ Апол­лінарій Федотович (04. 08. 1926, с. Паланка, нині Заозерне Тульчинського ра­йону Він­ницької області — 27. 02. 1996, м. Єлґава, Латвія) — письмен­ник, пере­кладач. Дід Н. Добринської. Член Спілки письмен­ників України (1967). Закінчив Літературний ін­ститут у Москві (1965). У 1944–55 служив у радянській армії. Після демобілізації працював маляром, молотобійцем, зчіплювачем вагонів, ремонтником на залізниці. Від 1959 на журналістській роботі. 1968–87 жив у Хмельницькому, працював в обласній газеті «Корчагінець», очолював обласне літературне обʼ­єд­на­н­ня. Від 1987 — у Єлґаві. Дебютував романом «Грозове світа­н­ня» (Київ, 1962). Автор автобіо­графічної повісті-спогаду про голодомор 1932–33 «Пере­днівок-33», книжки нарисів «Маківський колос» (обидві — Київ, 1982) і «Летава» (Львів, 1983), успішно ви­ступав і в жанрі біо­графічної повісті — «Анатолій Свидницький» (1984), «Микола Скрипник» (1990; обидві — Київ), «Закувала та сива зозуля» — про композитора-земляка П. Ніщин­ського (завершив на початку 1990-х років, не опубліковано, за винятком уривків у він­ницькій газеті «Панорама», 1991). Писав також для дітей — повісті «Чотири пригоди Тимка Зозулі» (1965), «Зна­йдена шаблюка» (1967), «Пригоди Тимка Зозулі» (1976), «Романко і Сергійко» (1979), «Над річкою Летавкою» (1985). Поетичні твори М. уві­йшли до збірки віршів «Гойдарики» (1974). Пере­клав із білоруської мови повість «Вітя Ситниця» М. Корзуна (1988), з турк­менської — 2-томний роман «Доля» Х. Де­­рʼяєва (1982, 1984), з російської — 3-тю книжку роману «Кузнецький міст» С. Дангулова (1986, спів­автор; усі — Київ). Низку творів письмен­ника ви­дано в російських пере­кладах у Москві, частина залишилися в рукописах. Для прози М. властива яскрава образність, майстерне роз­кри­т­тя характерів персонажів, доладно побудовані сюжети.