Мацієвич Левко Макарович

МАЦІЄ́ВИЧ Левко Макарович (01(13). 01. 1877, містечко Олександрівка Чигирин. пов. Київ. губ., нині смт Кіровогр. обл. — 24. 09(07. 10). 1910, С.-Пе­тербург) — фахівець у галузі кораблебудува­н­ня, льотчик, громадський діяч. Закін. 3-ю Київ. гімназію (1895), Харків. технол. ін­ститут (1901), Микол. мор. академію (С.-Пе­тербург, 1906). Під час навч. у Харкові входив до гуртка «Студентська громада», який видавав і популяризував укр. книги, 1900 став спів­засн. РУПу. Від 1902 служив у Севастоп. порту, брав участь у створен­ні крейсера «Очаків» і броненосця «Іоанн Златоуст», роз­робив власні проекти комерц. пароплава та броненос. крейсера. У Нар. домі Севастополя організував робітн. театр, який ставив укр. пʼєси, проводив заходи, присвяч. памʼяті Т. Шевченка. 1903 був присутній на урочистостях з нагоди від­кри­т­тя памʼятника І. Котляревському в Полтаві. Фінансово під­тримував укр. рух. 1907 здійснював на­гляд за побудовою для рос. флоту в м. Кіль (Німеч­чина) під­вод. човнів «Короп», «Карась», «Камбала». Від 1908 — пом. нач. КБ Мор. тех. комітету Рос. імперії (С.-Пе­тербург). Водночас захопився авіацією. За­пропонував низку оригін. проектів під­вод. човнів, проекти систем протимін. захисту кораблів, авіаносця на 25 літаків тощо. Навесні 1910 разом із групою офіцерів ви­їхав до Франції, де навч. пілотажу (отримав диплом льотчика № 178) та зна­йомився із кон­струкціями літаків і дирижаблів (також від­відав Бельгію і Велику Британію). У вересні 1910 повернувся до С.-Пе­тербурга. Загинув у авіаката­строфі. У С.-Пе­тербурзі на місці загибелі встановлено па­­мʼят. знак М. (його імʼям також на­звано площу), в Харкові — мемор. дошку (на колиш. приміщен­ні технол. ін­ституту), в рідному с-щі — мемор. дошку на будинку, де він народився (скульптори А. Мацієвський, В. Френчко), та погру­д­дя (скульптор В. Френчко), у Києві — мемор. дошку (на колиш. приміщен­ні 3-ї гімназії).

Завантажити статтю