КРИВОРУ́ЦЬКИЙ Петро Мойсе­йович (справжнє — Пейсах-Лейзер; 05. 06. 1920, м. Бердичів Київської губернії, нині Житомирської обл. — 11. 01. 1987, там само) — скульптор, графік. Член Спілки художників РФ (1952). Учасник Другої світової війни. Бо­йові нагороди. Від­віду­­вав 1935 скульптурну студію при Палаці піонерів у Бердичеві (керівник П. Дяк), на­вчався в Одеському художньому училищі (1936–40), закінчив скульптурний факультет Ін­ституту живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині Санкт-Пе­­тербург, 1950; викладачі В. Лишев, В. Синайський). Від­тоді жив у Ленін­граді. Із фронту привіз по­­над 2 тис. малюнків (пере­важно порт­рети пілотів). В етюді до картини «Не­скорені» (1944) за роз­повід­ями очевидців від­творив загибель батьків та рідних під час масового роз­стрілу нацистами мирного населе­н­ня Бердичева у вересні 1941. Викладав у студіях народної творчості. Роз­­робив методику на­вча­н­ня самодіяльних художників для студій скульптури у СРСР. Основні галузі — монументальна і станкова скульптура. Надавав пере­вагу скульптурному порт­рету, для якого характерні індивідуальність та пластична ви­раз­­ність; створював також ком­по­­зиції, памʼятники. Учасник міських, всесоюзних художніх ви­ставок від 1950-х років. Персональна — у Ленін­­граді (1982), Бердичеві (1986). На могилі К. 1992 встановлено автопорт­рет (1963). У збірці «Рас­ска­зы по-бердичевски» В. Коржука (Київ, 2002) вміщено оповіда­н­ня про К. «Скульптор». Окремі роботи зберігаються у Бердичеві (у дитячій художній школі, Музеї історії міста, Палаці культури), Музеї-квартирі М. Некрасова (Санкт-Петербург).