Мацюк Любомир Костянтинович

МАЦЮ́К Любомир Костянтинович (30. 09. 1920, с. Унятичі, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 17. 02. 1991, м. Лодзь, похов. у м. Щецин, Польща) — спів­ак (тенор), диригент. Чоловік І. Мацюк. Навч. у Вищому муз. ін­ституті у Львові (1936–39; кл. О. Бандрівської), брав уроки співу в А. Дідура. Удосконалював майстерність у Відні та Штут­тґарті (Німеч­чина). Під час 2-ї світової вій­ни у складі похід. груп ОУН(м) прибув на Поді­л­ля, де організував роботу Проскурів. (нині Хмельн.) драм. театру і став його режисером. 1942 ви­їхав до Львова. 1943 в рідному селі одружився з І. Мацюк. Концертував у Зх. Німеч­чині, 1944 в опер. театрі «Dreilieden» (м. Ляйпциґ) брав участь в укр. концерті, виконував твори М. Лисенка, Н. Нижанківського, Б. Лято­­шинського, А. Волошина. 1947 ви­їхав до Бразилії, де у м. Куритиба створив мист. гурток, обʼєд­­навши хор і драм. студію, працював викл. сольного співу в Держ. академії мистецтва та музики. На телебачен­ні у м. Сан-Пауло виконував твори європ. композиторів українською мовою. Ви­ступав в дуеті з дружиною, пропагував твори В. Матюка, Д. Січинського, Я. Степового, М. Лисенка, світ. та бразил. мистецтва. Від 1959 мешкав у США, присвятив себе камер. музиці, яку для нього писали Б. Кудрик, О. Бобикевич, А. Гнатишин. На поч. 1960-х рр. концертував у Канаді, Франції, Німеч­чині. Під керівництвом К. Герберта в Штут­тґарті виконав твори В.-А. Моцарта, Р. Шуман­на, Ф. Шуберта, 1964 М. присвоєно зва­н­ня «камерний спів­ак». Пере­буваючи в США, брав участь у концертах, присвяч. памʼяті Т. Шевченка, І. Франка. У репертуарі — твори «Зелений гай» Я. Лопатинського, «Ой гляну я, подивлюся» М. Волошина, «Діброво зелена» А. Гнатишина, «Пісня про рушник» Г. Майбороди, «Зоре моя вечірняя» на сл. Т. Шевченка, «Чого мені тяжко» М. Лисенка та ін. Від 1980 — у Польщі, І. Мацюк залишилася в США, їхній шлюб роз­пався. Гастролював в Ольштині, Кракові, Білому Борі. Брав участь у концерті, присвяч. 1500-річчю засн. Києва (м. Ґданськ, 1982).

Завантажити статтю