Мацюк Любомир Костянтинович

МАЦЮ́К Любомир Костянтинович (30. 09. 1920, с. Унятичі, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 17. 02. 1991, м. Лодзь, похов. у м. Щецин, Польща) — співак (тенор), диригент. Чоловік І. Мацюк. Навч. у Вищому муз. інституті у Львові (1936–39; кл. О. Бандрівської), брав уроки співу в А. Дідура. Удосконалював майстерність у Відні та Штуттґарті (Німеччина). Під час 2-ї світової вій­ни у складі похід. груп ОУН(м) прибув на Поділля, де організував роботу Проскурів. (нині Хмельн.) драм. театру і став його режисером. 1942 виїхав до Львова. 1943 в рідному селі одружився з І. Мацюк. Концертував у Зх. Німеччині, 1944 в опер. театрі «Dreilieden» (м. Ляйпциґ) брав участь в укр. концерті, виконував твори М. Лисенка, Н. Нижанківського, Б. Лято­­шинського, А. Волошина. 1947 виїхав до Бразилії, де у м. Куритиба створив мист. гурток, об’єд­­навши хор і драм. студію, працював викл. сольного співу в Держ. академії мистецтва та музики. На телебаченні у м. Сан-Пауло виконував твори європ. композиторів українською мовою. Виступав в дуеті з дружиною, пропагував твори В. Матюка, Д. Січинського, Я. Степового, М. Лисенка, світ. та бразил. мистецтва. Від 1959 мешкав у США, присвятив себе камер. музиці, яку для нього писали Б. Кудрик, О. Бобикевич, А. Гнатишин. На поч. 1960-х рр. концертував у Канаді, Франції, Німеччині. Під керівництвом К. Герберта в Штуттґарті виконав твори В.-А. Моцарта, Р. Шуманна, Ф. Шуберта, 1964 М. присвоєно звання «камерний співак». Перебуваючи в США, брав участь у концертах, присвяч. пам’яті Т. Шевченка, І. Франка. У репертуарі — твори «Зелений гай» Я. Лопатинського, «Ой гляну я, подивлюся» М. Волошина, «Діброво зелена» А. Гнатишина, «Пісня про рушник» Г. Майбороди, «Зоре моя вечірняя» на сл. Т. Шевченка, «Чого мені тяжко» М. Лисенка та ін. Від 1980 — у Польщі, І. Мацюк залишилася в США, їхній шлюб розпався. Гастролював в Ольштині, Кракові, Білому Борі. Брав участь у концерті, присвяч. 1500-річчю засн. Києва (м. Ґданськ, 1982).

Завантажити статтю