Дідур Адам

ДІ́ДУР Адам (Didur Adam; 24. 12. 1873 (за ін. даними — 1874), с. Воля Сенкова Сяноц. пов., Лемківщина, нині Польща — 07. 01. 1946, м. Катовіце, Польща) — польський співак (бас), режисер і педагог. З походження українець. Навч. у Консерваторії Галиц. муз. товариства у Львові (1892–95; кл. В. Висоцького), у Мілані у Ф. Емеріха. Дебютував 1894. Співав в Італії (1895–99, 1903–06 — в театрі «Ла Скала», Мілан), Польщі (1899–1903, Варшава), Єгипті, США (1907–08 — у «Мангеттен-опера», 1908–32 — у «Метрополітен-опера», Нью-Йорк). Гастролював у С.-Петербурзі, Москві, Києві, Одесі, Харкові, Львові (1908, 1910, 1926). У 1932–39 — худож. кер. Львів. театру опери та балету; 1939–44 — худож. кер. Великого театру у Варшаві, проф. Варшав. консерваторії і Польс. муз. товариства; від 1945 — проф. Консерваторії та дир. Опер. театру в Катовіце. Володів феноменал. голосом широкого діапазону, першоклас. дикцією і бездоган. вокал. технікою. У його виконанні експресія, сила звучання поєднувалися з прозорістю барв, вокал.-сценіч. виразністю. У концерт. репертуарі — твори укр., рос., зарубіж. композиторів. 1920 на грамплатівку записав дві українські народні пісні в обробці Цимбаліста. Здійснив кілька постановок опер, зокрема «Зачарований замок» С. Монюшка, «Фауст» Ш. Ґуно, «Аїда» Дж. Верді, «Тоска» Дж. Пуччіні. Знявся у низці кінострічок. Серед учнів — Є. Зарицька, І. Маланюк, Т. Юськів.

Партії: Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Стольник, Збігнєв («Галька», «Зачарований замок» С. Монюшка), Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Кецал («Продана наречена» Б. Сметани), Дулькамара («Любовний напій» Ґ. Доніцетті), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Генріх («Лоенґрін» Р. Ваґнера).

Літ.: Гастроли Дидура в Петербурге // РМГ. 1909. № 42; Дидур и Шаляпин // Там само; L. Mazepa. Adam Didur we Lwowie. Wrocław, 2002.

Л. З. Мазепа

Основні партії

Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Стольник, Збігнєв («Галька», «Зачарований замок» С. Монюшка), Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Кецал («Продана наречена» Б. Сметани), Дулькамара («Любовний напій» Ґ. Доніцетті), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Генріх («Лоенґрін» Р. Ваґнера).

Рекомендована література

1. Гастроли Дидура в Петербурге // РМГ. 1909. № 42;
   Google ScholarInternet
2. Дидур и Шаляпин // Там само;
   Google ScholarInternet
3. L. Mazepa. Adam Didur we Lwowie. Wrocław, 2002.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю