МАЧТЕ́Т Григорій Олександрович (03(15). 09. 1852, Луцьк — 14(27). 08. 1901, м. Ялта, нині АР Крим) — письмен­ник. Навч. у гімназіях Немирова (від 1861; виключений 1865 за спів­чу­т­тя польс. пов­стан­ню 1863) та Камʼянця-Подільського (від 1866; від­рах. 1868 за політ. неблагонадійність). 1870–72 вчителював у Могилеві-Подільському та Камʼянці-По­­дільському. 1872 з метою організації с.-г. комун ви­їхав до США. 1873 повернувся на батьківщину, жив у С.-Пе­тербурзі, у Волин. губ. Брав участь у народниц. русі. 1876 заарешт. за участь у під­готовці втечі увʼязнених революціонерів-народників. Від 1877 — на заслан­ні в Архангел. губ., звідки 1878 втік, але незабаром знову заарешт. та висланий у Тобол. губ. (обидві — Росія). Від 1885 жив у Москві, Зарайську (Моск. обл.), Одесі (1887–91), Рязан. губ., Житомирі (1897–1900), від 1900 — у С.-Пе­тербурзі. Спів­працював з вид. «Отечествен­ные записки» (С.-Пе­тербург), ж. «Киевская старина», г. «Волынь» (Житомир, 1896–1900) та ін. Писав російською мовою. Першу добірку вір­шів опублікував у г. «Свобода» (Сан-Франциско, 1873). Твори М. побудовані на матеріалах з історії та побуту українського народу. Автор роману «И один в поле воин» (первісна назва «Из невозвратного прошлого» // «Северный вестник», 1886, № 4–5) — з життя волин. села часів кріпацтва, повісті «Жид» (О., 1887; Мос­ква, 1888, також на волин. матеріалі), у якій засуджував роз­палюва­н­ня рос. царизмом нац. роз­брату в Україні. М. належать також роман «На заре» («Рус­ская мысль», 1892, кн. 11–12; 1893, кн. 4–5), повісті «Человек с планом» (там само, 1886, кн. 11–12), «Блудный сын» (там само, 1887, кн. 5–8) тощо. Видав кн. оповідань і нарисів з життя Пд. Америки і Німеч­чини «По белу свету» (Москва, 1889). Прозі М. властиві публіцистичність, етно­графізм, мелодраматизм, у ній простежується гоголів. традиція. На думку П. Житецького, окремі твори М. «продумані були українською, а написані російською мовою». Писав і поезії. Рев. піснею став вірш М. «Замучен тяжелой неволей…» (г. «Вперед», Лондон, 1876). Вірш українською мовою «Мамі» на­друк. посмертно (г. «Киевские вести» і «Рада», 1907). Опублікував нариси «На могиле» (1895, написаний після від­ві­да­н­ня могили Т. Шевченка) та «Годовщина смерти Т. Г. Шевченко» («Волынь», 1898, № 45). Товаришував із М. Старицьким, Лесею Українкою, М. Лисенком, М. Коцюбинським. Деякі твори М. пере­клали П. Сиротенко, М. Па­вловський.