Мега-, макро- і мікросвіт
МЕ́ГА-, МА́КРО- І МІКРОСВІ́Т (від мега..., макро…, мікро… і світ) — три рівні матеріальної дійсності, вузлові ланки єдиного причинно-наслідкового звʼязку явищ Всесвіту. У межах класичного уявлення мегасвіт — матеріальне утворення, розмір якого перевищує 1010 см (планетні системи, зоряні асоціації, галактики, метагалактики); макросвіт — звичайний світ, де живе і діє людина (планети, земні тіла, кристали, великі молекули); мікросвіт — матеріальні обʼєкти, розміри яких не перевищують розмірів атомів, атомних ядер, елементарних частинок тощо. Ця послідовність рівнів організації матерії — ланцюг вузлових точок, що зумовлюють різні якісні форми існування загальної матерії.
Виникнення і розвиток класичного уявлення про взаємодії 3-х зазначених світів тісно повʼязані з генезисом та еволюцією атомістики і пройшли 3 етапи:
- натурфілософський (давньогрец. філософи Левкіпп, Демокрит, Епікур, давньорим. філософ Лукрецій);
- механістичний (італ. математик Ґ. Ґалілей та фізик А. Авоґадро, англ. філософ Р. Бойль, фізики І. Ньютон і Дж. Дальтон, рос. природознавець М. Ломоносов та хіміки А. Бутлеров, Д. Менделєєв);
- фізичний (нім. фізики М. Планк, А. Айнштайн і В. Гейзенберґ, данський фізик Н. Бор, франц. фізик Л. де Бройль).
Сучасна фундаментальна фізика не визнає існування ізольованих один від одного згаданих вище світів з таких причин: у рамках класичної космофізики вважалося, що всі 3 рівні Всесвіту складаються з видимої субстанції, яка виробляє енергію, випромінює чи віддзеркалює фотони і саме тому піддається експериментальним спостереженням; ця космофізика не дає змоги вести мову ні про жодну невидиму матерію або темну енергію. Ось чому відкриття темної матерії і темної енергії перевернуло загальне уявлення про 3 рівні матеріальної дійсності. До відкриття темної енергії вважали, що у світі існують 4 основні сили: гравітація, яка утримує усе на Землі, електричні взаємодії між атомами, сильні та слабкі сили внутрішньоатомних взаємодій. Але після цього відкриття виявилося, що темна енергія — побічний продукт ще не відкритих часток, котрі є носіями цілком іншої фундаментальної сили, ніж 4, відомі фізиці. Темна енергія призводить до того, що простір збільшує швидкість свого розширення, а темна матерія, підтримує контакт із видимими обʼєктами тільки за допомогою гравітації.
Отже, сучасний розвиток фізики елементарних часток і виникнення уявлень про нові форми матерії, необхідні для самоузгодженого опису сукупності спостережуваних явищ у Всесвіті, вивели дослідження взаємозвʼязку проблем мікро-макро-мегасвіту на новий рівень, де вони зливаються, утворюючи єдиний фундамент природознавства 21 ст. Вивчення цього єдиного фундаменту в усьому різноманітті його проявів є предметом космомікрофізики (у зарубіжній літературі вживають назви «фізика астрочасток» і «астрофізика часток»). Головна мета цього напряму фундаментальних досліджень — обґрунтування таких елементів сучасної теорії Всесвіту, як «експоненціальне розширення», «баріосинтез», «прихована маса» і «темна енергія». Баріосинтез — процес виникнення такої матерії, яка піддається експериментальним спостереженням. Таку матерію називають «баріонною» тому, що представлена баріонами (тобто протонами, нейтронами і електронами). На відміну від неї, невидима субстанція не виробляє енергію і світло, тому прихована від прямого спостереження. Згідно з сучасною космомікрофізикою, уся видима матерія становить лише 4,6 % маси і енергії Всесвіту; частки нейтрино позбавлені маси і складають 0,4 %, темна матерія — 23 %, темна енергія — 72 %.
На всіх попередніх етапах історії стратегія оволодіння невідомими силами природи, прискорюючи науковий прогрес, завжди приносила людству користь. Цілком можливо, що те ж саме станеться і з освоєнням темної енергії. Будучи ключем до розуміння космічного коду, до розвʼязання глибинних проблем устрою матеріального світу, темна енергія, підкорена волі людини, здійснить багатоплановий вплив на техногенну цивілізацію, культурний космос, життєвий світ.
Рекомендована література
Завантажити статтю
