Мега-, макро- і мікросвіт
МЕ́ГА-, МА́КРО- І МІКРОСВІ́Т (від мега..., макро…, мікро… і світ) — три рівні матеріальної дійсності, вузлові ланки єдиного причинно-наслідкового зв’язку явищ Всесвіту. У рамках класичного уявлення мегасвіт — матеріальне утворення, розміри яких перевищують 1010 см (планетні системи, зоряні асоціації, галактики, метагалактики); макросвіт — звичайний світ, де живе і діє людина (планети, земні тіла, кристали, великі молекули); мікросвіт — матеріал. об’єкти, розміри яких не перевищують розмірів атомів, атомних ядер, елементарних частинок тощо. Ця послідовність рівнів організації матерії — ланцюг вузлових точок, що зумовлюють різні якісні форми існування загальної матерії.
Виникнення і розвиток класичного уявлення про взаємодії 3-х зазначених світів тісно пов’язані з генезисом та еволюцією атомістики і пройшли 3 етапи: натурфілософський (давньогрец. філософи Левкіпп, Демокрит, Епікур, давньорим. філософ Лукрецій), механістичний (італ. математик Ґ. Ґалілей та фізик А. Авоґадро, англ. філософ Р. Бойль, фізики І. Ньютон і Дж. Дальтон, рос. природознавець М. Ломоносов та хіміки А. Бутлеров, Д. Менделєєв) і фізичний (нім. фізики М. Планк, А. Айнштайн і В. Гейзенберґ, данський фізик Н. Бор, франц. фізик Л. де Бройль). Сучасна фундаментальна фізика не визнає існування ізольованих один від одного згаданих вище світів з таких причин: у рамках класич. космофізики вважалося, що всі 3 рівні Всесвіту складаються з видимої субстанції, яка виробляє енергію, випромінює чи віддзеркалює фотони і саме тому піддається експерим. спостереженням; ця космофізика не дозволяє вести мову ні про яку невидиму матерію, або темну енергію. Ось чому відкриття темної матерії і темної енергії перевернуло заг. уявлення про 3 рівні матеріал. дійсності. До відкриття темної енергії вважалося, що у світі існують 4 осн. сили: гравітація, яка утримує усе на Землі, електр. взаємодії між атомами, сильні та слабкі сили внутрішньоатомних взаємодій. Але після цього відкриття виявилося, що темна енергія — побіч. продукт ще не відкритих часток, котрі є носіями абсолютно ін. фундаментальної сили, ніж 4, відомі фізиці. Темна енергія призводить до того, що простір збільшує швидкість свого розширення, а темна матерія, підтримує контакт із видимими об’єктами тільки за допомогою гравітації.
Отже, сучасний розвиток фізики елементарних часток і виникнення уявлень про нові форми матерії, необхідні для самоузгодженого опису сукупності спостережуваних явищ у Всесвіті, вивели дослідження взаємозв’язку проблем мікро-макро-мегасвіту на новий рівень, де вони зливаються, утворюючи єдиний фундамент природознавства 21 ст. Вивчення цього єдиного фундаменту в усьому різноманітті його проявів є предметом космомікрофізики (у зарубіж. літературі вживають назви «фізика астрочасток» і «астрофізика часток»). Гол. мета цього напряму фундам. дослідж. — обґрунтування таких елементів сучас. теорії Всесвіту, як «експоненціал. розширення», «баріосинтез», «прихована маса» і «темна енергія». Баріосинтез — процес виникнення такої матерії, яка піддається експерим. спостереженням. Таку матерію називають «баріонною» тому, що представлена баріонами (тобто протонами, нейтронами і електронами). На відміну від неї, невидима субстанція не виробляє енергію і світло, тому прихована від прямого спостереження. Згідно з сучас. космомікрофізикою, уся видима матерія складає лише 4,6 % маси і енергії Всесвіту; частки нейтрино позбавлені маси і складають 0,4 %, темна матерія — 23 %, темна енергія — 72 %.
На всіх попередніх етапах історії стратегія оволодіння невідомими силами природи, прискорюючи наук. прогрес, завжди приносила людству користь. Цілком можливо, що те ж саме станеться і з освоєнням темної енергії. Будучи ключем до розуміння космічного коду, до розв’язання глибинних проблем устрою матеріального світу, темна енергія, підкорена волі людини, здійснить багатоплановий вплив на техногенну цивілізацію, культурний космос, життєвий світ.
Рекомендована література
- Гейзенберг В. Философские проблемы атомной физики / Пер. с англ. Москва, 1953;
- Эйнштейн и философские проблемы физики ХХ века. Москва, 1979;
- Космомикрофизика — международная наука // Вест. АН СССР. 1989. № 4;
- Хлопов М. Ю. Основы космомикрофизики. Москва, 2004.