Менделєєв Дмитро Іванович

МЕНДЕЛЄ́ЄВ Дмитро Іванович (Менделеев Дмитрий Иванович; 27. 01(08. 02). 1834, м. Тобольськ, Росія — 20. 01(02. 02). 1907, С.-Петер­­бург) — російський хімік. Член-кореспондент С.-Петербурзької АН (1876). Почесний член Університету св. Володимира в Києві, Новоросійського університету в Одесі, Харківського університету (усі — 1880), а також Полтавського сільськогосподарського і Київського фармацевтичного товариств, медичного товариства в Катеринославі (нині Дніпро). Після закінчення фізико-математичного факультету Головного педагогічного інституту в С.-Петербурзі (1855) направлений на роботу вчителем хімії в Сімферопольську міську гімназію, яка згодом була перетворена у військовий шпиталь, оскільки відбувалася Кримська війна. Тому був вимушений переїхати до Одеси, де одержав посаду старшого викладача фізики і хімії в Рішельєвській гімназії. 1856, захистивши магістерську дисертацію у С.-Пе­тербурзькому університеті, призначений там на посаду приват-доцента. У 1859–61 працював у хімічній лабораторії університетів Західної Європи (Гайдельберґ, Париж, Лозанна, Мюнхен, Мілан). Від 1865 — екстраординарний професор кафедри технічної хімії, від 1867 — професор кафедри загальної хімії С.-Пе­тербурзького університету. Впродовж 1865–86 вивчав хімічний склад і методи перероблення бакинської нафти. 1861 у С.-Пе­тербурзі опублікував підручник «Органическая химия», а 1869–71 — «Основы химии». 1865 захистив докторську дисертацію «О соединении спирта с водой». Її висновки стали основою виробництва горілки в Російській імперії. 1890–95 — консультант науково-технічної лабораторії Морського міністерства.

У 1869 відкрив Періодичний закон хімічних елементів й надрукував наукову статтю «Опыт системы элементов, основанной на их атомном весе и химическом сходстве», що принесла йому світову славу. 1890 винайшов спосіб виготовлення бездимного пороху («піроколодій») і 1892 організував його промислове виробництво. З його ініціативи створено Головну палату мір і ваг (1892–93). З метою вивчення покладів ка­­м’яного вугілля Донецького басейну він у 1888 відвідав цей регіон. Свої враження він описав у статті «Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца», у якій виклав унікальну теорію про перетворення підземних покладів у газоподібне паливо. Ідею підземної газифікації втілено в життя 1937 у м. Горлівка Донецької обл. У 1940-х рр. доля Донбасу кардинально змінилася. Розпочато будівництво залізничних ліній, активно розвивалася промисловість та значно збільшилися об’єми видобування вугілля. За короткий час Донбас став одним з найбільших транспортних районів Європи, великим промисловим центром хімічної, металургійної і вугледобувної промисловостей. Наукова діяльність Менделєєва надзвичайно багатогранна і охоплює різноманітні галузі науки й культури. Серед його 500 друкованих праць — студії з хімії, хімічної технології, фізики, метрології, хімії вугілля і нафти, сільського господарства, просвіти тощо. Упродовж декількох років очолював Державну екзаменаційну комісію у Київському політехнічному інституті. Серед учнів — О. Байков, В. Вернадський, К. Тимірязєв, Д. Коновалов, В. Тищенко, В. Комаров. Є співзасновником Російського хімічного товариства (1868), яке у 1932 перетворено у Всесоюзне хімічне товариство ім. Менделєєва. 1955 американські вчені синтезували 101-й елемент періодичної таблиці й назвали цей елемент Менделевій (Md) на честь великого вченого. 1964 ім’я Менделєєва занесено на дошку пошани Бріджпортського університету серед імен найвидатніших учених світу.

Завантажити статтю