Медведєв Юхим Григорович

МЕДВЕ́ДЄВ Юхим Григорович (20. 03(01. 04). 1886, м. Бахмут Катеринослав. губ., нині Донец. обл. — 11. 05. 1938, Харків) — радянський діяч. Закін. 2-класне земське училище, Бахмут. ремісниче училище (1902). Від­тоді працював робітником на заводах Бахмута, Костянтинівки (нині місто Донец. обл.), Катеринослава (нині Дні­про). 1904 вступив до РСДРП, 1917 — до УСДРП. Від жовтня 1917 — керівник харків. організації лівих укр. соціал-демократів. За списком більшовиків обраний до Харків. ради робітн. і солдат. депутатів (чл. її виконкому), у грудні 1917 — делегатом на 1-й Всеукр. зʼїзд рад. 11(24)–12(25) грудня 1917 цей зʼїзд проголосив Україну рад. респ., заявив про її федератив. звʼязок з Рад. Росією, обрав вищий законодав. орган Рад. України — ЦВК, до складу якого уві­йшли 35 більшовиків, 4 ліві есери, меншовик-інтернаціоналіст, лівий укр. соціал-демократ — М. 15(28) грудня 1917 він обраний головою президії Рад. України як по­стій. робочого органу ЦВК. Таким чином керівництво більшовиків намагалося створити враже­н­ня багатопартійності в органах влади Рад. України, їхньої певної само­стійності, хоча на­справді діяльність ЦВК і Нар. секретаріату — уряду Рад. України спрямовувалася ЦК РСДРП(б). З метою пере­шкодити дипломат. діяльності УЦР ЦВК направив делегацію Рад. України на чолі з М. на мирні пере­говори у м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь). 1(14) січня 1918 делегацію у Петро­граді (нині С.-Петербург) прийняв голова РНК Рад. Росії В. Ленін, який дав детальні ін­струкції щодо поведінки на пере­говорах у Брест-Литовську, однак там делегації Рад. України від­мовлено у ви­знан­ні. На 2-му Всеукр. зʼ­їзді рад (17–19 березня 1918) знову обраний до ЦВК Рад. України, але головою став більшовик В. Затонський. Від квітня 1918 М. пере­бував у Мос­­кві, 6 липня 1918 вітав 1-й зʼїзд КП(б)У від імені Закордон. бюро лівих укр. соціал-демократів, які вступили до складу КП(б)У. Згодом працював головою електротех. від­ділу Вищої ради нар. господарства, гол. інж. сукон. ф-ки в Луганську, завідувач від­ділу Катеринослав. ради нар. господарства, нач. від­ділу Харків. паровозобуд. заводу, пом. дир. Пд.-рудного тресту. На поч. 1920-х рр. ві­ді­йшов від політ. діяльності. Від 1935 — персон. пенсіонер респ. значе­н­ня. 28 січня 1938 заарешт., 11 травня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до укр. терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.

Завантажити статтю