Медведєв Юхим Григорович
МЕДВЕ́ДЄВ Юхим Григорович (20. 03(01. 04). 1886, м. Бахмут Катеринослав. губ., нині Донец. обл. — 11. 05. 1938, Харків) — радянський діяч. Закін. 2-класне земське училище, Бахмут. ремісниче училище (1902). Відтоді працював робітником на заводах Бахмута, Костянтинівки (нині місто Донец. обл.), Катеринослава (нині Дніпро). 1904 вступив до РСДРП, 1917 — до УСДРП. Від жовтня 1917 — керівник харків. організації лівих укр. соціал-демократів. За списком більшовиків обраний до Харків. ради робітн. і солдат. депутатів (чл. її виконкому), у грудні 1917 — делегатом на 1-й Всеукр. з’їзд рад. 11(24)–12(25) грудня 1917 цей з’їзд проголосив Україну рад. респ., заявив про її федератив. зв’язок з Рад. Росією, обрав вищий законодав. орган Рад. України — ЦВК, до складу якого увійшли 35 більшовиків, 4 ліві есери, меншовик-інтернаціоналіст, лівий укр. соціал-демократ — М. 15(28) грудня 1917 він обраний головою президії Рад. України як постій. робочого органу ЦВК. Таким чином керівництво більшовиків намагалося створити враження багатопартійності в органах влади Рад. України, їхньої певної самостійності, хоча насправді діяльність ЦВК і Нар. секретаріату — уряду Рад. України спрямовувалася ЦК РСДРП(б). З метою перешкодити дипломат. діяльності УЦР ЦВК направив делегацію Рад. України на чолі з М. на мирні переговори у м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь). 1(14) січня 1918 делегацію у Петрограді (нині С.-Петербург) прийняв голова РНК Рад. Росії В. Ленін, який дав детальні інструкції щодо поведінки на переговорах у Брест-Литовську, однак там делегації Рад. України відмовлено у визнанні. На 2-му Всеукр. з’їзді рад (17–19 березня 1918) знову обраний до ЦВК Рад. України, але головою став більшовик В. Затонський. Від квітня 1918 М. перебував у Москві, 6 липня 1918 вітав 1-й з’їзд КП(б)У від імені Закордон. бюро лівих укр. соціал-демократів, які вступили до складу КП(б)У. Згодом працював головою електротех. відділу Вищої ради нар. господарства, гол. інж. сукон. ф-ки в Луганську, завідувач відділу Катеринослав. ради нар. господарства, нач. відділу Харків. паровозобуд. заводу, пом. дир. Пд.-рудного тресту. На поч. 1920-х рр. відійшов від політ. діяльності. Від 1935 — персон. пенсіонер респ. значення. 28 січня 1938 заарешт., 11 травня того ж року за звинуваченням у приналежності до укр. терорист. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.
Рекомендована література
- Варгатюк П. Л. Юхим Григорович Медведєв: Біографічний етюд // Про минуле — заради майбутнього. К., 1989;
- Його ж. Перший голова президії ЦВК Рад України: сторінки біографії // УІЖ. 1989. № 8.
Завантажити статтю
Людина 
