Медико-психологічна корекція

Визначення і загальна характеристика

МЕ́ДИКО-ПСИХОЛОГІ́ЧНА КОРЕ́КЦІЯ — система психологічних заходів, спрямованих на забезпече­н­ня повноцін­ного чи максимально можливого приватного та соціального буття особистості за наявності в неї будь-яких захворювань або з метою профілактики для запобіга­н­ня їхнього виникне­н­ня чи загостре­н­ня наявних хвороб. Як один із різновидів психол. допомоги мед. корекція (МК) спрямов. на виправле­н­ня особливостей психол. роз­витку особи, що не від­повід­ає прийнятій оптимал. моделі; формува­н­ня необхід. психол. рис, що сприятиме її соціалізації й адаптації до сучас. умов життя. Поряд із МК існує поня­т­тя «психол. корекція» (ПК), їхні зав­да­н­ня фактично тотожні: корегува­н­ня порушень когніт.-емоц. сфери особистості чи її поведінки, однак при здійснен­ні МК перед­бачено на­да­н­ня мед. допомоги. Термін ПК набув пошире­н­ня на поч. 1970-х рр. Донині тривають дис­кусії про те, чи може психолог за­йматися психотерапевт. (лікувал.) діяльністю. Роз­різняють власне лікува­н­ня (психотерапію) і реабілітацію від корекції певних психол. про­блем та психо­профілактики на всіх її етапах, особливо під час здійсне­н­ня вторин. та третин. профілактики. Проте пита­н­ня про спів­від­ноше­н­ня понять «психотерапія» та «ПК» залишається нерозвʼязаним. Нині в Україні здійснюють під­готовку лікарів-психологів, які фахово надають саме медико-психол. допомогу. Варто за­значити, що біо­психосоц. парадигма етіопатогенезу психіч. роз­ладів враховує вплив усіх факторів (біол., психол. та соц.) на роз­виток цих порушень. Значе­н­ня психол. чин­ника в етіопатогенезі того чи ін. захворюва­н­ня об­умовлює зав­да­н­ня та методи МК. МК — форма впливу на психіку, а через неї — на весь організм. Пацієнтам надають профес. допомогу психол. засобами, вирішуючи їхні про­блеми психол. характеру під час мед. допомоги при будь-яких захворюва­н­нях. Психол. під­ходи МК охоплюють такі поня­т­тя: між­особистісна взаємодія, психол. засоби, психол. про­блеми й конфлікти, когнітивні процеси, від­носини, установки, емоції тощо. Психокорекц. вплив при МК — вид клініко-психол. втруча­н­ня, що характеризується певними цілями, вибором засобів впливу, функціями, теор. об­ґрунтованістю, емпір. пере­віркою та профес. діями. Роз­різняють такі групи методів впливу при МК: методи посиле­н­ня регуляції функцій психіки, роз­виток емоц. самоконтролю, покраще­н­ня психіч. саморегуляції в умовах актуал. психофіз. стану людини та наявної хвороби; методи, спрямов. на пошук виріше­н­ня конкрет. про­блеми під час первин. діагностува­н­ня тяжкої хвороби, виникне­н­ня ускладнень чи несподіваних рецидивів; методи заг. корекції особистіс. цін­ностей, світо­гляду та ставле­н­ня до свого життя (під час лікува­н­ня хвороби чи після нього). За способом корекц. впливів МК може бути директив. чи недирективною. Теор. основою МК ви­ступає наук. психологія, психол. теорії та концепції, що роз­кривають психол. зміст понять «норма» та «патологія» і формують систему методів впливу на психіку хворого. Існує 3 осн. напрями в психотерапії, що є теор.-практ. під­ґрунтям МК: психодинам., поведінк. і під­хід «досвіду». Це від­повід­ає 3-м осн. напрямам психології: психоана­лізу, бігевіоризму й екзистенц.-гуманіст. психології. Кожен із них характеризується влас. під­ходом до ро­зумі­н­ня особистості, особистіс. порушень та інтер­претацією психогенезу хвороб чи хворобл. станів і логічно повʼязаною з цим системою психол. впливу. МК спрямов. на емоц. під­тримку та увагу до пере­живань пацієнта; роз­шире­н­ня сві­домості та під­вище­н­ня психол. компетентності хворого; корекцію ставле­н­ня до хвороби та про­блем, викликаних нею, що впливають на стан пацієнта (від «глухого кута» до «вибору ріше­н­ня»); під­вище­н­ня стрес. та криз. толерантності; роз­виток реалістичності та плюралістичності світо­гляду; формува­н­ня навичок повноцін. існува­н­ня за умови хвороби. Вибір зав­дань і методів МК залежить від особливостей хвороби чи роз­ладів, до яких її за­стосовують: пере­важно функціонал. чи орган. природа соматич. або психіч. патології; ре­активна чи процесуал. форми пере­бігу; оборотність хворобл. явищ. Під час корегува­н­ня або попередже­н­ня роз­ладів, напр., порушень психіч. діяльності, при проведен­ні МК варто враховувати як фактори довкі­л­ля, етіолог. й патоген­ні фактори роз­ладу, так і психол. особливості людини, об­умовлені її кон­ституцією та преморбід. особистіс. характеристиками. Здійсне­н­ня МК перед­бачає встановле­н­ня контакту з пацієнтом, на­да­н­ня йому можливості виговоритися, емоц. під­тримку, інформува­н­ня про хворобу, зокрема наголоше­н­ня не лише на негат. аспектах, а й позитивних. Необхідно спільно з пацієнтом домогтися зміни в його ставлен­ні до хвороби й жит­тєвих про­блем; сформувати пере­лік можливих рішень; зробити вибір ріше­н­ня, ви­значити стратегію поведінки, оптимал. з точки зору пацієнта, але й ефективну на думку лікаря; здійснювати су­провід пацієнта в опануван­ні обраної стратегії поведінки чи виконан­ні рішень щодо конкрет. об­ставин жит­тя; завершити курс МК під­би­т­тям під­сумків роботи з пацієнтом. Ефективність МК залежить від якості змісту заходів, їхньої своє­часності, адекватності та від­повід­ності стану пацієнта, його індивід. особливостям і стилю життя.

Літ.: Караяни А. Г., Сыромятников И. В. Психотерапия и психокор­рекция как ме­то­ды психологической помощи // Приклад. воен. психология. С.-Пе­тербург, 2006; Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология: Учеб. пособ. Москва, 2008.

Г. Я. Пилягіна

Завантажити статтю