Медицина народна

Визначення і загальна характеристика

МЕДИЦИ́НА НАРО́ДНА  — сукупність знань і практичних методів, що застосовують для діагностики, попередження та усунення порушень фізичної, психічної та соціальної рівноваги. Фахівці з М. н. спираються винятково на практ. досвід і спостереження, що передають із покоління в покоління в усній та письм. формах. Нетрадиц. медицина — знання та практ. методи М. н., створені певною особою. Лікар з нар. і нетрадиц. медицини (ННМ) — спеціаліст із вищою мед. освітою, який має юрид. право надавати первинну багатопрофіл. мед.-соц. допомогу насел. із застосуванням методів ННМ. ВООЗ визнала, що ННМ є одним із ресурсів служби первин. мед.-сан. допомоги і сприяє її доступності та поліпшенню здоров’я населення. Залежно від ступеня офіц. визнання розрізняють ННМ: інтегровану (офіційно визнану, враховують скрізь, де надають мед.-сан. допомогу), об’єднану (визнану, але лише частково інтегровану в мед.-сан. допомогу), толерантну (закон допускає застосування окремих видів ННМ). ВООЗ заявила про необхідність співпраці міжнар. співтовариства, урядів, профес. організацій працівників охорони здоров’я для забезпечення належ. використання М. н. для зміцнення здоров’я насел.; рекомендувала налагоджувати зв’язки між постачальниками послуг класич. і М. н., створювати відповідні програми інтеграл. підготовки фахівців охорони здоров’я. Резолюція 62-ї сесії Всесвіт. асамблеї охорони здоров’я (2009) закликала розвивати М. н. на основі наук. дослідж. та інновацій, а також розглянути можливість створення систем для сертифікації, акредитації або ліцензування фахівців з М. н. і сприяти підвищенню їхніх знань та навичок у співпраці з представниками закладів охорони здоров’я. Ген. дир. ВООЗ М. Чен відзначила, що системи нар. і зх. профес. медицини в контексті первин. мед.-сан. допомоги можуть гармонійно поєднуватися, використовуючи кращі здобутки й компенсуючи слабкі сторони кожної. Зростання популярності методів ННМ у світі розпочалося в 1970-х рр. 65 % насел. розвинених країн вдавалося до лікування цими методами (дані ВООЗ за 2002): в Австралії — 48 %, Канаді — 70 %, США — 42 %, Бельгії — 38 %, Франції — 75 %, Швейцарії — 40 %. Показовим є приклад США, де 1990 провели дослідж., за результатами якого 1/3 жителів країни застосовують методи ННМ. Кількість візитів на рік до фахівців ННМ (425 млн) виявилася на 37 млн більшою, ніж до офіц. лікарів. 1997 таких звернень було вже 629 млн; вартість послуг у секторі ННМ склала 13,7 млрд дол. США (80 % суми страховка не покривала), а 2004 — 30 млрд дол. США. Конгрес США створив Нац. центр комплементар. та альтернатив. медицини з бюджетом 122 млн дол. США 2006, що були інвестовані в різні програми з наук. дослідж. у галузі ННМ та вивчення можливостей інтеграції цих методів у нац. систему охорони здоров’я. В Австралії 56 % насел. витрачає на рік бл. 1 млрд дол. США на методи ННМ. 2007 уряд країни вперше виділив 5 млн дол. США на дослідж. ННМ і 4 млн дол. США — на створення Нац. інституту з комплементар. медицини. У 43-х мед. університетах країн ЄС майбут. лікарів навчають натуропатич. методам лікування. Яскравим прикладом інтегрування двох напрямів медицини може бути Китай. Стратегія такого об’єднання в нац. системі охорони здоров’я ґрунтується на відборі ефектив. стародав. нар. методів лікування. У Китаї мед. навч. заклади зх. стилю мають відділ. традиц. (тайської) медицини, а більшість мед. шкіл традиц. медицини мають відділ. зх. медицини. Лікарі зх. і традиц. китай. шкіл спільно працюють не лише в центрах здоров’я, а й у сучас. лікарнях. Пацієнти можуть звернутися до обох спеціалістів. За рівнем популярності в світі перше місце посідає китай. М. н., 2-е — гомеопатія. У 20-ти країнах-чл. ВООЗ її офіційно визнано мед. спеціальністю (зокрема в Бельгії, Болгарії, Великій Британії). У Німеччині цей метод практикує бл. 5 тис. фахівців. Понад 70 % лікарів ін. спеціальностей постійно або періодично призначають гомеопатичні препарати, які вживають майже 80 % пацієнтів. Гомеопатія також офіційно визнана в Австрії. Держава субсидує наук. дослідж. у цій галузі. У Бельгії існує Королів. товариство лікарів-гомеопатів, його члени навчаються 3 р. у Бельгій. інституті гомеопатії. 85 % лікарів ін. спеціальностей використовують гомеопатію у своїй практиці. У Данії ця кількість сягає 47 %, Нідерландах — 45 %. Франція також є одним із лідерів у застосуванні цього методу: там працює понад 6 тис. лікарів-гомеопатів, до того ж кожен «звичай.» лікар може призначати гомеопатичне лікування. У Великій Британії гомеопатія — складова системи нац. охорони здоров’я. У країні функціонує 5 гомеопатич. шпиталів (зокрема Королів.), що приймають понад 50 тис. хворих щороку. Цей вид послуг надають також 46 клінік у різних містах. У 10-ти із 16-ти університет. фармацевт. шкіл викладають гомеопатію, 66 % аптек продають гомеопатичні препарати, 42 % лікарів рекомендують своїм пацієнтам цей метод лікування. Мануальна терапія нині не лише набула наук. обґрунтування, а й утверджується як факультет. та клін. дисципліна. У США, Великій Британії, Франції, Бельгії, Австралії її визнано на держ. рівні. Так, у Великій Британії остеопатів запрошують працювати в держ. клініки травматол., ортопедич. і навіть онкол. профілю. За сприяння принца Чарльза створ. спец. клініку, що пропонує майже весь спектр нетрадиц. методів лікування. Відродженню ННМ в Україні сприяла діяльність В. Поканевича, Ю. Спіженка, Є. Мачерет, В. Ма- льцева, О. Стефанова. З цією метою 1992 засн. Київський медичний університет Української асоціації народної медицини — перший недерж. вищий навч. мед. заклад для підготовки фахівців, які спеціалізуються на методах ННМ. М. н. далекого минулого відтворює зв’язок між елементами матеріалістич. та містич. пізнання світу, глибин. взаємозв’язок між матеріал. та духов. культурою предків, тисячолітні автохтонні традиції, які не варто забувати, потрібно розвивати все те, що відповідає сьогодніш. розумінню навколиш. світу. Укр. нар. цілителі минулого вирізнялися з-поміж ін. людей мудрістю: ніколи не лікували окремий орган людини, а намагалися оздоровити її тіло і душу. Тому обов’язково промовляли молитви та давали людині духовні настанови. Далеко не кожен міг здобути необхідні знання для лікування інших. Зазвичай, їх передавали дочці, сину чи ін. людині. Деякі знахарі могли приймати до 400 пацієнтів за день. В українців М. н. ніколи не була моногалуззю і не розвивалася в одному напрямі — лікувал. або профілактичному. Фітоетнологія використовує цілющі рослини (див. Лікарські рослини), магію слова (див. Магія мовна), ритуали, замовляння тощо. Фактично весь плин щоден. життя й свят був підпорядк. ідеї, що нині називають здоровим способом життя, — з відповід. філософією та «матеріал. забезпеченням». Цикл календар. свят символізував гармонію світла й води. Щорічні дійства вивищували людину над буденністю, підносили її до сакрал. висот, з цією метою використовували особл. напої, вироби з тіста, розмаїття страв нац. кухні. Для приготування узварів, киселів, драглів, пасок, весіл. та урочистих короваїв широко вживали лікар. рослини (напр., калину, материнку, оман, чебрець, горобину звичайну, калган-перстач, вербу білу). Українці упродовж віків використовували для зміцнення здоров’я та краси силу природи. Відомості про фітоетнологію українців через фольклор, твори давнього мистецтва дійшли до наших днів. 2002 МОЗ України записало посаду «лікар з ННМ» в офіц. «Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров’я». Згідно з наказом МОЗ України (1997), гол. метою післядиплом. підготовки лікарів ННМ є підготовка висококваліфіков. кадрів, які можуть поєднати в своїй практиці теор. та практ. навички. Таким чином, Україна приєдналася до країн, в яких ННМ легально співіснує з офіц. медициною. Центром упр. діяльністю в галузі ННМ є Комітет з питань ННМ МОЗ України, створ. відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини» (1998). Він також є гол. установою з проведення експертизи, атестації осіб, які мають спеціальні дозволи, займаються мед. діяльністю в галузі ННМ за ліцензіями МОЗ України. Частину повноважень у цій сфері делеговано Народної медицини Українській асоціації (президент — Т. Гарник). Ліцензійні умови регламентує Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2015), Постанова КМ України «Про затвердження переліку органів ліцензування» (2000) та спіл. наказ МОЗ України і Держ. комітету України з питань регулятор. політики та підприємництва (2001). Знання та дотримання вимог чинного законодавства щодо умов провадження мед. практики в галузі ННМ підвищує правовий захист суб’єкта підприємн. діяльності в цій галузі на ринку мед. послуг, що дедалі активніше формується. Підготовку фахівців із ННМ в Україні забезпечує низка ВНЗів. Спеціалізація з ННМ містить: мануал. терапію, аюрведу й тибет. медицину, китай. традиц. медицину, су-джок терапію та діагностику, іридодіагностику як експрес- та скринінг-діагностику в практиці лікаря, електропунктурну та інформ. діагностику та терапію, фітотерапію, апі- та гірудотерапію, ароматерапію. Спеціалізацію, темат. удосконалення, передатестаційні цикли з ННМ можна здобути в низці ВНЗів, зокрема на каф. реабілітації та нетрадиц. медицини факультету післядиплом. освіти (зав. — Л. Андріюк) Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, на каф. фітотерапії, гомеопатії, біоенергоінформац. медицини (зав. — Т. Гарник) Київ. мед. університету Укр. асоц. нар. медицини, на каф. нар. і нетрадиц. медицини (організатор — А. Красовська) Дніпров. мед. інституту традиц. і нетрадиц. медицини (див. Дніпропетровський медичний інститут народної медицини). В Україні пацієнти й лікарі все частіше надають перевагу природ. лікар. засобам, до яких належать фіто- і гомеопатичні препарати. У світі гомеопатич. метод став повноцін. варіантом вибору профілактики та лікування гострих і хроніч. хвороб, його застосовують поряд з алопатією та ін. методами лікування. В Україні гомеопатія отримала держ. визнання, а гомеопатичні препарати визнано лікар. засобами. Від 1995 вони проходять держ. реєстрацію, що дозволило легалізувати як вітчизн., так і закордонні високоякісні гомеопатичні засоби; розроблено нормат. документи, що враховують особливості їхнього виготовлення й застосування, однак досі не створ. процедуру офіц. реєстрації монопрепаратів, не відповідає європ. нормам вартість контролю якості. У більшості країн Зх. Європи (Німеччина, Франція, Велика Британія, Швейцарія) гомеопатичні препарати виготовляють на сучас. фармацевт. заводах, у деяких ін. державах (зокрема в Австрії та Греції) — в аптеках і на заводах. В Україні фармацевт. виробництво гомеопатич. препаратів відсутнє. Вітчизн. номенклатура містить 600 монопрепаратів і 18 комплексів, що зареєстровані в Фармакол. комітеті України. Широкого розповсюдження в Україні набула рефлексотерапія, що ґрунтується на філо- й онтогенет. зв’язку певних ділянок шкіри з внутр. органами через гуморал. і нерв. системи. З давньокитай. філософії відомо, що організм отримує інформацію із зовн. середовища через «вікна тіла» — очі, вуха, ніс, рот, кисті та стопи. Це органи екстерорецептор. чутливості, що дозволяють організму оцінювати зовн. параметри середовища через зір, нюх, смак, слух і дотик. У межах кожного з них на невеликій площі відображено інформацію про стан усіх органів та систем: існують точки та зони райдуж. оболонки ока, вушної раковини, язика, ясен, носа, кисті та стопи, що є мікроакупунктур. системами. Принципи рефлексотерапії відображають філософію сх. медицини, де людина — мікрокосмос, який відображає макрокосмос. Оскільки будь-яка частина тіла є відображенням усього організму, лікування можна проводити як в цілому організмі, так і в одній або декількох його мікросистемах. Акупунктура — комплекс лікувал. і діагност. методів впливу на активні точки поверхні тіла людини (точки акупунктури; їх понад 800). Спектр застосування акупунктури (рефлексотерапії) під час лікування різних захворюваннях дуже широкий. Серед її форм — голкотерапія, чжень-цзю-терапія, мікроголкотерапія, аурикулотерапія, акупресура, електропунктура, вакуумна рефлексотерапія. Найбільш ефектив. метод — голкотерапія, що полягає у введенні через шкіру в активні точки тіла людини сталевих, сріб. або золотих голок. Лікувал. ефект безпосередньо залежить від способу введення голки. Голкотерапія може надавати стимулюючу (тонізуючу) або седативну (заспокійливу) дію на систему органів. Під час використання мікроголкотерапії застосовують класичну методику або метод су-джок терапії корей. вченого Пак Дже Ву. Аурикулотерапія — вплив точковим масажем або мікроголками на активні точки (їх понад 200) вушних раковин. У нормі точки безболісні, але під час гострої форми хвороби, натискаючи на них, пацієнт відчуває біль. У разі хроніч. захворювання на їхньому місці з’являються горбистість, лущення, збліднення. Акупресура — мех. вплив на активні точки за допомогою пальців або спец. інструментів (без пошкодження цілісності шкір. покриву), що дозволяє вибірково та дозовано регулювати роботу різних органів і систем організму, а також впливати на відновні й обмінні функції в тканинах. Термопунктура (прогрівання, припікання) полягає у застосуванні з лікувал. метою тепла (зазвичай, полинових сигар). Елетропунктурна, або мікрострумова рефлексотерапія, — лікування електр. мікроімпульсами. Метод вакуум. рефлексотерапії (банкова терапія) — локальне подразнення шкіри розрідженим повітрям у рефлексоген. зонах. Магнітопунктура — вплив на активні точки змін. або постій. магніт. полем. Уважають, що пд. полюс магніту знімає біль, а пн. — активує кровообіг і змушує орган працювати краще. Лазерна рефлексотерапія — вплив лазер. імпульс. випромінюванням. Ці види рефлексотерапії забезпечують м’який ефект, позбавляють болю, хроніч. втоми, безсоння, сприяють омолодженню організму, зміцнюють імунну систему, відновлюють процеси обміну, покращують працездатність та якість життя, допомагають у боротьбі зі шкідливими звичками. Іридодіагностика — діагност. метод, який шляхом оцінки стану райдужки ока (ірису) дає можливість скласти уявлення про стан організму та окремих органів, а також адаптаційно-компенсатор. та успадков. вад. У його основі лежать складні взаємозв’язки ока зі стовбур. утвореннями голов. мозку, зокрема таламусом та корою головного мозку, де відбувається оброблення інформації зорового аналізатора та фотореакцій (світлових), що відбилися від сітківки ока, як відповідь — зміни організму проявляються на ірисі. Одна з найголовніших характеристик райдужки — її щільність, на основі чого визначають заг. рівень адаптаційно-пристосувал. можливостей організму. Зміни на райдужці бувають у вигляді топостабіл. (залишаються на все життя, є вродж. і містять інформацію про спадк. хвороби або з’являються після серйоз. захворювань) та тополабіл. (містять інформацію про більш легкі захворювання або інтоксикації та можуть виникати внаслідок розладів в організмі або зникати після одужання під впливом лікування) знаків. Кожній зоні (сектору) райдужки топічно відповідає певний орган або частина тіла. Розташування секторів умовно виглядає як циферблат годинника, іридол. знаки можуть мати дещо відмінне трактування в осіб із різними типами райдужок. Іридодіагностика разом із заг. оцінкою стану хворого допомагає встановити повноцін. діагноз. Цей метод має високу інформативність (за кілька хвилин можна отримати уявлення про стан усього організму, адаптац. можливості, спадкові «слабкості»), є нешкідливим, неінвазив., не має протипоказань та може застосовуватися для експрес-діагностики захворювань. Мануал. терапія спрямована на лікування кістково-м’язової системи, внутр. органів за допомогою дії рук. Від звичай. масажу відрізняється напрямами впливу й дозуванням його сили. Осн. методи впливу: мобілізація (усунення функціонал. блокади за допомогою повторення певних прийомів, що знижують напруження в м’язах і покращують кровотік); маніпуляція (швидкі поштовхи в ділянці хребта, спрямовані на зняття напруження та функціон. блокади) і релаксація (масаж і пасивне розтягування м’язів). Мануал. терапія отримала визнання завдяки високій ефективності, швидкій результативності, лікуванні без операції та застосування мед. препаратів, невеликій кількості протипоказань. Нині в Україні відбувається становлення ННМ як єдиного ціліс. мед. напряму та окремих методів і практик у контексті реформи системи охорони здоров’я; впровадження результатів фундам. і клін. дослідж. із ННМ у мед. практику на різних етапах надання мед. допомоги (комплекс., превентив. терапії та мед. реабілітації).

Завантажити статтю