Медицина народна

МЕДИЦИ́НА НАРО́ДНА — сукупність знань і практичних методів, що за­стосовують для діагностики, попередже­н­ня та усуне­н­ня порушень фізичної, психічної та соціальної рівноваги. Фахівці з М. н. спираються винятково на практ. досвід і спо­стереже­н­ня, що пере­дають із поколі­н­ня в поколі­н­ня в усній та письм. формах. Нетрадиц. медицина — зна­н­ня та практ. методи М. н., створені певною особою. Лікар з нар. і нетрадиц. медицини (ННМ) — спеціаліст із вищою мед. освітою, який має юрид. право надавати первин­ну багато­профіл. мед.-соц. допомогу насел. із за­стосува­н­ням методів ННМ. ВООЗ ви­знала, що ННМ є одним із ресурсів служби первин. мед.-сан. допомоги і сприяє її до­ступності та поліпшен­ню здоровʼя населе­н­ня. Залежно від ступеня офіц. ви­зна­н­ня роз­різняють ННМ: інтегровану (офіційно ви­знану, враховують скрізь, де надають мед.-сан. допомогу), обʼ­єд­нану (ви­знану, але лише частково інтегровану в мед.-сан. допомогу), толерантну (закон допускає за­стосува­н­ня окремих видів ННМ). ВООЗ заявила про необхідність спів­праці між­нар. спів­товариства, урядів, профес. організацій працівників охорони здоровʼя для забезпече­н­ня належ. викори­ста­н­ня М. н. для зміцне­н­ня здоровʼя насел.; рекомендувала налагоджувати звʼязки між по­стачальниками послуг класич. і М. н., створювати від­повід­ні про­грами інтеграл. під­готовки фахівців охорони здоровʼя. Резолюція 62-ї сесії Всесвіт. асамблеї охорони здоровʼя (2009) закликала роз­вивати М. н. на основі наук. дослідж. та ін­новацій, а також роз­глянути можливість створе­н­ня систем для сертифікації, акредитації або ліцензува­н­ня фахівців з М. н. і сприяти під­вищен­ню їхніх знань та навичок у спів­праці з пред­ставниками закладів охорони здоровʼя. Ген. дир. ВООЗ М. Чен від­значила, що системи нар. і зх. профес. медицини в контекс­ті первин. мед.-сан. допомоги можуть гармонійно по­єд­нуватися, використовуючи кращі здобутки й компенсуючи слабкі сторони кожної. Зро­ста­н­ня популярності методів ННМ у світі роз­почалося в 1970-х рр. 65 % насел. роз­винених країн вдавалося до лікува­н­ня цими методами (дані ВООЗ за 2002): в Австралії — 48 %, Канаді — 70 %, США — 42 %, Бельгії — 38 %, Франції — 75 %, Швейцарії — 40 %. Показовим є приклад США, де 1990 провели дослідж., за результатами якого 1/3 жителів країни за­стосовують методи ННМ. Кількість візитів на рік до фахівців ННМ (425 млн) виявилася на 37 млн більшою, ніж до офіц. лікарів. 1997 таких звернень було вже 629 млн; вартість послуг у секторі ННМ склала 13,7 млрд дол. США (80 % суми страховка не покривала), а 2004 — 30 млрд дол. США. Кон­грес США створив Нац. центр комплементар. та альтернатив. медицини з бюджетом 122 млн дол. США 2006, що були інвестовані в різні про­грами з наук. дослідж. у галузі ННМ та ви­вче­н­ня можливостей інтеграції цих методів у нац. систему охорони здоровʼя. В Австралії 56 % насел. витрачає на рік бл. 1 млрд дол. США на методи ННМ. 2007 уряд країни вперше виділив 5 млн дол. США на дослідж. ННМ і 4 млн дол. США — на створе­н­ня Нац. ін­ституту з комплементар. медицини. У 43-х мед. університетах країн ЄС майбут. лікарів на­вчають натуропатич. методам лікува­н­ня. Яскравим прикладом інте­грува­н­ня двох напрямів медицини може бути Китай. Стратегія такого обʼ­єд­на­н­ня в нац. системі охорони здоровʼя ґрунтується на від­борі ефектив. стародав. нар. методів лікува­н­ня. У Китаї мед. навч. заклади зх. стилю мають від­діл. традиц. (тайської) медицини, а більшість мед. шкіл традиц. медицини мають від­діл. зх. медицини. Лікарі зх. і традиц. китай. шкіл спільно працюють не лише в центрах здоровʼя, а й у сучас. лікарнях. Пацієнти можуть звернутися до обох спеціалістів. За рівнем популярності в світі перше місце посідає китай. М. н., 2-е – гомеопатія. У 20-ти країнах-чл. ВООЗ її офіційно ви­знано мед. спеціальністю (зокрема в Бельгії, Болгарії, Великій Британії). У Німеч­чині цей метод практикує бл. 5 тис. фахівців. Понад 70 % лікарів ін. спеціальностей по­стійно або періодично при­значають гомеопатичні препарати, які вживають майже 80 % пацієнтів. Гомеопатія також офіційно ви­знана в Австрії. Держава субсидує наук. дослідж. у цій галузі. У Бельгії існує Королів. товариство лікарів-гомеопатів, його члени на­вчаються 3 р. у Бельгій. ін­ституті гомеопатії. 85 % лікарів ін. спеціальностей використовують гомеопатію у своїй практиці. У Данії ця кількість сягає 47 %, Нідерландах — 45 %. Франція також є одним із лідерів у за­стосуван­ні цього методу: там працює понад 6 тис. лікарів-гомеопатів, до того ж кожен «звичай.» лікар може при­значати гомеопатичне лікува­н­ня. У Великій Британії гомеопатія — складова системи нац. охорони здоровʼя. У країні функціонує 5 гомеопатич. шпиталів (зокрема Королів.), що при­ймають понад 50 тис. хворих щороку. Цей вид послуг надають також 46 клінік у різних містах. У 10-ти із 16-ти університет. фармацевт. шкіл викладають гомеопатію, 66 % аптек продають гомеопатичні препарати, 42 % лікарів рекомендують своїм пацієнтам цей метод лікува­н­ня. Мануальна терапія нині не лише набула наук. об­ґрунтува­н­ня, а й утверджується як факультет. та клін. дисципліна. У США, Великій Британії, Франції, Бельгії, Австралії її ви­знано на держ. рівні. Так, у Великій Британії остеопатів за­прошують працювати в держ. клініки травматол., ортопедич. і навіть онкол. профілю. За сприя­н­ня принца Чарльза створ. спец. клініку, що пропонує майже весь спектр нетрадиц. методів лікува­н­ня. Від­роджен­ню ННМ в Україні сприяла діяльність В. Поканевича, Ю. Спіженка, Є. Мачерет, В. Мальцева, О. Стефанова. З цією метою 1992 засн. Київський медичний університет Української асоціації народної медицини – перший недерж. вищий навч. мед. заклад для під­готовки фахівців, які спеціалізуються на методах ННМ. М. н. далекого минулого від­творює звʼязок між елементами матеріалістич. та містич. пі­зна­н­ня світу, глибин. взаємозвʼязок між матеріал. та духов. культурою предків, тисячолітні авто­хтон­ні традиції, які не варто забувати, потрібно роз­вивати все те, що від­повід­ає сьогодніш. ро­зумін­ню навколиш. світу. Укр. нар. цілителі минулого вирізнялися з-поміж ін. людей мудрістю: ніколи не лікували окремий орган людини, а намагалися оздоровити її тіло і душу. Тому обовʼязково промовляли молитви та давали людині духовні на­станови. Далеко не кожен міг здобути необхідні зна­н­ня для лікува­н­ня інших. За­звичай, їх пере­давали дочці, сину чи ін. людині. Деякі знахарі могли при­ймати до 400 пацієнтів за день. В українців М. н. ніколи не була моногалуз­зю і не роз­вивалася в одному напрямі — лікувал. або профілактичному. Фітоетнологія використовує цілющі рослини (див. Лікарські рослини), магію слова (див. Магія мовна), ритуали, замовля­н­ня тощо. Фактично весь плин щоден. життя й свят був під­порядк. ідеї, що нині називають здоровим способом життя, — з від­повід. філософією та «матеріал. забезпече­н­ням». Цикл календар. свят символізував гармонію світла й води. Щорічні дійства вивищували людину над буден­ністю, під­носили її до сакрал. висот, з цією метою використовували особл. напої, вироби з тіста, роз­маї­т­тя страв нац. кухні. Для приготува­н­ня узварів, киселів, драглів, пасок, весіл. та урочистих короваїв широко вживали лікар. рослини (напр., калину, материнку, оман, чебрець, горобину звичайну, калган-пер­стач, вербу білу). Українці упродовж віків використовували для зміцне­н­ня здоровʼя та краси силу природи. Ві­домості про фітоетнологію українців через фольклор, твори давнього мистецтва ді­йшли до наших днів. 2002 МОЗ України записало посаду «лікар з ННМ» в офіц. «Пере­лік лікарських посад у закладах охорони здоровʼя». Згідно з наказом МОЗ України (1997), гол. метою післядиплом. під­готовки лікарів ННМ є під­готовка висококваліфіков. кадрів, які можуть по­єд­нати в своїй практиці теор. та практ. навички. Таким чином, Україна при­єд­налася до країн, в яких ННМ легально спів­існує з офіц. медициною. Центром упр. діяльністю в галузі ННМ є Комітет з питань ННМ МОЗ України, створ. від­повід­но до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо врегулюва­н­ня діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини» (1998). Він також є гол. установою з проведе­н­ня екс­пертизи, атестації осіб, які мають спеціальні до­зволи, за­ймаються мед. діяльністю в галузі ННМ за ліцензіями МОЗ України. Частину повноважень у цій сфері делеговано Українській асоціації народної медицини (президент – Т. Гарник). Ліцензійні умови регламентує Закон України «Про ліцензува­н­ня певних видів господарської діяльності» (2015), По­станова КМ України «Про затвердже­н­ня пере­ліку органів ліцензува­н­ня» (2000) та спіл. наказ МОЗ України і Держ. комітету України з питань регулятор. політики та під­приємництва (2001). Зна­н­ня та дотрима­н­ня вимог чин­ного законодавства щодо умов провадже­н­ня мед. практики в галузі ННМ під­вищує правовий захист субʼєкта під­приємн. діяльності в цій галузі на ринку мед. послуг, що дедалі активніше формується. Під­готовку фахівців із ННМ в Україні забезпечує низка ВНЗів. Спеціалізація з ННМ містить: мануал. терапію, аюрведу й тибет. медицину, китай. традиц. медицину, су-джок терапію та діагностику, іридодіагностику як екс­прес- та скринінг-діагностику в практиці лікаря, електропунктурну та інформ. діагностику та терапію, фітотерапію, апі- та гірудотерапію, ароматерапію. Спеціалізацію, темат. удосконале­н­ня, пере­датестаційні цикли з ННМ можна здобути в низці ВНЗів, зокрема на каф. реабілітації та нетрадиц. медицини факультету післядиплом. освіти (зав. – Л. Андріюк) Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, на каф. фітотерапії, гомеопатії, біо­енерго­інформац. медицини (зав. — Т. Гарник) Київ. мед. університету Укр. асоц. нар. медицини, на каф. нар. і нетрадиц. медицини (організатор — А. Красовська) Дні­пров. мед. ін­ституту традиц. і нетрадиц. медицини (див. Дні­пропетровський медичний ін­ститут народної медицини). В Україні пацієнти й лікарі все частіше надають пере­вагу природ. лікар. засобам, до яких належать фіто- і гомеопатичні препарати. У світі гомеопатич. метод став повноцін. варіантом вибору профілактики та лікува­н­ня гострих і хроніч. хвороб, його за­стосовують поряд з алопатією та ін. методами лікува­н­ня. В Україні гомеопатія отримала держ. ви­зна­н­ня, а гомеопатичні препарати ви­знано лікар. засобами. Від 1995 вони проходять держ. реєстрацію, що до­зволило легалізувати як вітчизн., так і закордон­ні високо­якісні гомеопатичні засоби; роз­роблено нормат. документи, що враховують особливості їхнього виготовле­н­ня й за­стосува­н­ня, однак досі не створ. процедуру офіц. реєстрації моно­препаратів, не від­повід­ає європ. нормам вартість контролю якості. У більшості країн Зх. Європи (Німеч­чина, Франція, Велика Британія, Швейцарія) гомеопатичні препарати виготовляють на сучас. фармацевт. заводах, у деяких ін. державах (зокрема в Австрії та Греції) — в аптеках і на заводах. В Україні фармацевт. виробництво гомеопатич. препаратів від­сутнє. Вітчизн. номенклатура містить 600 моно­препаратів і 18 комплексів, що зареєстровані в Фармакол. комітеті України. Широкого роз­по­всюдже­н­ня в Україні набула рефлексотерапія, що ґрунтується на філо- й онтогенет. звʼязку певних ділянок шкіри з внутр. органами через гуморал. і нерв. системи. З давньокитай. філософії ві­домо, що організм отримує інформацію із зовн. середовища через «вікна тіла» — очі, вуха, ніс, рот, кисті та стопи. Це органи екс­терорецептор. чутливості, що до­зволяють організму оцінювати зовн. параметри середовища через зір, нюх, смак, слух і дотик. У межах кожного з них на невеликій площі від­ображено інформацію про стан усіх органів та систем: існують точки та зони райдуж. оболонки ока, вушної раковини, язика, ясен, носа, кисті та стопи, що є мікроакупунктур. системами. Принципи рефлексотерапії від­ображають філософію сх. медицини, де людина — мікрокосмос, який від­ображає макрокосмос. Оскільки будь-яка частина тіла є від­ображе­н­ням усього організму, лікува­н­ня можна проводити як в цілому організмі, так і в одній або декількох його мікросистемах. Акупунктура — комплекс лікувал. і діагност. методів впливу на активні точки поверх­ні тіла людини (точки акупунктури; їх понад 800). Спектр за­стосува­н­ня акупунктури (рефлексотерапії) під час лікува­н­ня різних захворюва­н­нях дуже широкий. Серед її форм — голкотерапія, чжень-цзю-терапія, мікроголкотерапія, аурикулотерапія, аку­пресура, електропунктура, вакуумна рефлексотерапія. Найбільш ефектив. метод — голкотерапія, що полягає у введен­ні через шкіру в активні точки тіла людини сталевих, сріб. або золотих голок. Лікувал. ефект без­посередньо залежить від способу введе­н­ня голки. Голкотерапія може надавати стимулюючу (тонізуючу) або седативну (заспокійливу) дію на систему органів. Під час викори­ста­н­ня мікроголкотерапії за­стосовують класичну методику або метод су-джок терапії корей. вченого Пак Дже Ву. Аурикулотерапія — вплив точковим масажем або мікроголками на активні точки (їх понад 200) вушних раковин. У нормі точки без­болісні, але під час го­строї форми хвороби, натискаючи на них, пацієнт від­чуває біль. У разі хроніч. захворюва­н­ня на їхньому місці зʼявляються горбистість, луще­н­ня, зблідне­н­ня. Аку­пресура — мех. вплив на активні точки за допомогою пальців або спец. інструментів (без по­шкодже­н­ня цілісності шкір. покриву), що до­зволяє вибірково та дозовано регулювати роботу різних органів і систем організму, а також впливати на від­новні й обмін­ні функції в тканинах. Термопунктура (про­гріва­н­ня, припіка­н­ня) полягає у за­стосуван­ні з лікувал. метою тепла (за­звичай, полинових сигар). Елетропунктурна, або мікрострумова рефлексотерапія, — лікува­н­ня електр. мікроімпульсами. Метод вакуум. рефлексотерапії (банкова терапія) — локальне по­дразне­н­ня шкіри роз­рідженим повітрям у рефлексоген. зонах. Магнітопунктура — вплив на активні точки змін. або по­стій. магніт. полем. Уважають, що пд. полюс магніту знімає біль, а пн. — активує кровообіг і змушує орган працювати краще. Лазерна рефлексотерапія — вплив лазер. імпульс. ви­промінюва­н­ням. Ці види рефлексотерапії забезпечують мʼякий ефект, по­збавляють болю, хроніч. втоми, без­со­н­ня, сприяють омолоджен­ню організму, зміцнюють імун­ну систему, від­новлюють процеси обміну, покращують праце­здатність та якість життя, допомагають у боротьбі зі шкідливими звичками. Іридодіагностика — діагност. метод, який шляхом оцінки стану райдужки ока (ірису) дає можливість скласти уявле­н­ня про стан організму та окремих органів, а також адаптаційно-компенсатор. та успадков. вад. У його основі лежать складні взаємозвʼязки ока зі стовбур. утворе­н­нями голов. мозку, зокрема таламусом та корою головного мозку, де від­бувається обробле­н­ня інформації зорового аналізатора та фотореакцій (світлових), що від­билися від сітківки ока, як від­повідь — зміни організму проявляються на ірисі. Одна з найголовніших характеристик райдужки — її щільність, на основі чого ви­значають заг. рівень адаптаційно-при­стосувал. можливостей організму. Зміни на райдужці бувають у ви­гляді топо­стабіл. (залишаються на все життя, є вродж. і містять інформацію про спадк. хвороби або зʼявляються після сер­йоз. захворювань) та тополабіл. (містять інформацію про більш легкі захворюва­н­ня або інтоксикації та можуть виникати внаслідок роз­ладів в організмі або зникати після одужа­н­ня під впливом лікува­н­ня) знаків. Кожній зоні (сектору) райдужки топічно від­повід­ає певний орган або частина тіла. Роз­ташува­н­ня секторів умовно ви­глядає як циферблат годин­ника, іридол. знаки можуть мати дещо від­мін­не трактува­н­ня в осіб із різними типами райдужок. Іридодіагностика разом із заг. оцінкою стану хворого допомагає встановити повноцін. діа­гноз. Цей метод має високу інформативність (за кілька хвилин можна отримати уявле­н­ня про стан усього організму, адаптац. можливості, спадкові «слабкості»), є не­шкідливим, неінвазив., не має протипоказань та може за­стосовуватися для екс­прес-діагностики захворювань. Мануал. терапія спрямована на лікува­н­ня кістково-мʼязової системи, внутр. органів за допомогою дії рук. Від звичай. масажу від­різняється напрямами впливу й дозува­н­ням його сили. Осн. методи впливу: мобілізація (усуне­н­ня функціонал. блокади за допомогою по­вторе­н­ня певних при­йомів, що знижують напруже­н­ня в мʼязах і покращують кровотік); маніпуляція (швидкі поштовхи в ділянці хребта, спрямовані на зня­т­тя напруже­н­ня та функціон. блокади) і релаксація (масаж і пасивне роз­тягува­н­ня мʼязів). Мануал. терапія отримала ви­зна­н­ня завдяки високій ефективності, швидкій результативності, лікуван­ні без операції та за­стосува­н­ня мед. препаратів, невеликій кількості протипоказань. Нині в Україні від­бувається становле­н­ня ННМ як єдиного ціліс. мед. напряму та окремих методів і практик у контекс­ті реформи системи охорони здоровʼя; впровадже­н­ня результатів фундам. і клін. дослідж. із ННМ у мед. практику на різних етапах на­да­н­ня мед. допомоги (комплекс., превентив. терапії та мед. реабілітації).