Медицина сімейна

Визначення і загальна характеристика

МЕДИЦИ́НА СІМЕ́ЙНА — організаційна форма на­да­н­ня первин­ної лікарської та долікарської медичної допомоги населен­ню від­повід­ними фахівцями (лікар загальної практики — сімейний лікар, сімейна медична сестра, фельдшер), які мають необхідну освіту та спеціальну кваліфікацію. Гол. мета М. с. — забезпече­н­ня на­да­н­ня гарантов. обсягу до­ступ., своєчас., якіс. та ефектив. первин. мед. допомоги пацієнту, покраще­н­ня стану здоровʼя громадян, збереже­н­ня, від­новле­н­ня та зміцне­н­ня здо­ровʼя населе­н­ня загалом. Роз­виток цього напряму в Україні започатковано 1987 у Львові як екс­перимент із по­ступ. пере­ходу педіатрів і терапевтів від дільнич. до сімей. типу обслуговува­н­ня населе­н­ня. З ініціативи науковців Львів. мед. університету Є. Заремби, Я. Базилевича та ін. в державі роз­почато ви­вче­н­ня осн. про­блем М. с. В «Основах законодавства України про охорону здо­ровʼя» (1992) ви­значено пріоритетність роз­витку напряму первин. мед. допомоги на засадах М. с. 1996 почали організовувати каф. сімей. медицини в мед. закладах вищої освіти України та здійснювати під­готовку фахівців. Так, в Нац. мед. академії післядиплом. освіти (Київ) створ. одну з перших каф. сімей. медицини, а в Харків. мед. академії післядиплом. освіти — каф. заг. практики — сімей. медицини. Впроваджен­ню М. с. сприяв досвід пілот. проектів у м. Комсомольськ (нині Горішні Плавні Полтав. обл.) і Вознесенськ (Микол. обл.), Запоріз., Хмельн., Харків. обл. та ін. регіонах України, а також мас­штабна робота з реформува­н­ня системи охорони здо­ровʼя у Вінн., Дні­проп., Донец. обл. і Києві. 1997 створ. Укр. асоц. сімей. медицини (перший президент — Г. Лисенко, від 2015 — Л. Матюха), що 1999 стала чл. Всесвіт. асоц. сімей. лікарів WONCA. 1999 засн. перший фаховий наук.-практ. ж. «Сімейна медицина» (перший гол. ред. — Г. Лисенко, нині — Л. Хіміон). Про­блеми роз­витку М. с. висвітлює і між­нар. наук.-практ. ж. «Здо­ровʼя су­спільства» (гол. ред. — О. Шекера). 2005 у Нац. мед. академії післядиплом. освіти створ. факультет заг. практики — сімей. медицини, що 2009 реорганізовано в Ін­ститут сімей. медицини (дир. — Г. Лисенко, від 2013 — О. Шекера). Нині він є провід. центром навч.-метод. роботи в галузі післядиплом. освіти лікарів заг. практики — сімей. лікарів в Україні. 2010 за клопота­н­ням керівництва Нац. мед. академії післядиплом. освіти від­крито нову наук. спеціальність «загальна практика — сімейна медицина». Серед осн. зав­дань М. с. — здійсне­н­ня комплексу заходів, спрямов. на збереже­н­ня й зміцне­н­ня здоровʼя пацієнтів, формува­н­ня здорового способу життя та покраще­н­ня заг. стану здоровʼя громадян, збільше­н­ня актив. довголі­т­тя насел.; зниже­н­ня рівня захворюваності, інвалідності та смертності насел.; направле­н­ня пацієнтів від­повід­но до мед. показань для отрима­н­ня ін. видів мед. допомоги; упр. та організація ефектив. функціонува­н­ня субʼєк­тів первин. мед. допомоги на засадах М. с.; моніторинг стану здо­ровʼя кожного пацієнта впродовж життя. Осн. принципи М. с.: сімей. під­хід (взаємодія фахівців М. с. із пацієнтом і чл. його родини з метою створе­н­ня умов для збереже­н­ня, зміцне­н­ня або від­новле­н­ня здоровʼя пацієнта); на­да­н­ня первин. мед. допомоги кільком поколі­н­ням родини; орієнтованість на пацієнта (залуче­н­ня хворого до процесу прийня­т­тя рішень щодо за­стосува­н­ня мед. втручань — методів діагностики, профілактики або лікува­н­ня); профілакт. спрямованість (про­гнозува­н­ня ризику роз­витку найбільш поширених захворювань та своєчасності проведе­н­ня від­повід. профілакт. заходів); до­ступність (забезпече­н­ня без­пере­шкод. до­ступу до субʼєкта первин. мед. допомоги); рівність і недис­кримінація (на­да­н­ня первин. мед. до­помоги незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ. або ін. пере­конань, нац. чи соц. походже­н­ня, майнового становища тощо); багато­профільність (профілактика, діагностика та лікува­н­ня найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патол., фізіол. (під час вагітності) станів з викори­ста­н­ням методів та способів мед. втруча­н­ня в процесі на­да­н­ня первин. мед. допомоги); без­перервність (по­стійне спо­стереже­н­ня за станом здо­ровʼя пацієнта в процесі на­да­н­ня первин. мед. допомоги); довготривалість (забезпече­н­ня мед. на­глядом та опікою в усі періоди життя людини незалежно від характеру захворюва­н­ня, стану органів і систем її організму, на під­ставі взаємовід­носин між фахівцями М. с. та пацієнтом); ко­ординація (професійна діяльність лікаря заг. практики — сімей. лікаря, що спрямована на взаємодію з фахівцями та закладами охорони здоровʼя, які надають інші види мед. допомоги). Знач. внесок у започаткува­н­ня М. с. в Україні зробили Є. Заремба, Г. Лисенко, О. Шекера, Я. Ба­зилевич, Л. Хіміон, Н. Гойда, Л. Матюха, Л. Глушко, О. Корж, І. Чопей, Н. Чухрієнко, І. Височина, О. Волошина, В. Кошля, В. Чорнобровий, Ю. Губський, Б. Маньковський, Ю. Фещенко, В. Бережний, Н. Свиридова, І. Зозуля, Т. Марушко, Н. Медведовська, Л. Стаднюк, В. Ткаченко, Я. Фелештинський, О. Дуда, В. Мішиєв, Г. Рощин та ін.

Літ.: Вороненко Ю. В., Шекера О. Г., Ткаченко В. І. та ін. Під­ходи до під­готовки сімейних лікарів в Україні та країнах Європи // Укр. мед. часопис. 2014. № 3(101); Шекера О. Г., Ткаченко В. І., Медведовська Н. В. Участь Ін­ституту сімейної медицини в проведен­ні наукової та ін­новаційної діяльності Академії // Здоровʼя су­спільства. 2017. № 1–2.

О. Г. Шекера

Завантажити статтю