Медицина сімейна

Визначення і загальна характеристика

МЕДИЦИ́НА СІМЕ́ЙНА  — організаційна форма надання первинної лікарської та долікарської медичної допомоги населенню відповідними фахівцями (лікар загальної практики — сімейний лікар, сімейна медична сестра, фельдшер), які мають необхідну освіту та спеціальну кваліфікацію. Гол. мета М. с. — забезпечення надання гарантов. обсягу доступ., своєчас., якіс. та ефектив. первин. мед. допомоги пацієнту, покращення стану здоров’я громадян, збереження, відновлення та зміцнення здо­ров’я населення загалом. Розвиток цього напряму в Україні започатковано 1987 у Львові як експеримент із поступ. переходу педіатрів і терапевтів від дільнич. до сімей. типу обслуговування населення. З ініціативи науковців Львів. мед. університету Є. Заремби, Я. Базилевича та ін. в державі розпочато вивчення осн. проблем М. с. В «Основах законодавства України про охорону здо­ров’я» (1992) визначено пріоритетність розвитку напряму первин. мед. допомоги на засадах М. с. 1996 почали організовувати каф. сімей. медицини в мед. закладах вищої освіти України та здійснювати підготовку фахівців. Так, в Нац. мед. академії післядиплом. освіти (Київ) створ. одну з перших каф. сімей. медицини, а в Харків. мед. академії післядиплом. освіти — каф. заг. практики — сімей. медицини. Впровадженню М. с. сприяв досвід пілот. проектів у м. Комсомольськ (нині Горішні Плавні Полтав. обл.) і Вознесенськ (Микол. обл.), Запоріз., Хмельн., Харків. обл. та ін. регіонах України, а також масштабна робота з реформування системи охорони здо­ров’я у Вінн., Дніпроп., Донец. обл. і Києві. 1997 створ. Укр. асоц. сімей. медицини (перший президент — Г. Лисенко, від 2015 — Л. Матюха), що 1999 стала чл. Всесвіт. асоц. сімей. лікарів WONCA. 1999 засн. перший фаховий наук.-практ. ж. «Сімейна медицина» (перший гол. ред. — Г. Лисенко, нині — Л. Хіміон). Проблеми розвитку М. с. висвітлює і міжнар. наук.-практ. ж. «Здо­ров’я суспільства» (гол. ред. — О. Шекера). 2005 у Нац. мед. академії післядиплом. освіти створ. факультет заг. практики — сімей. медицини, що 2009 реорганізовано в Інститут сімей. медицини (дир. — Г. Лисенко, від 2013 — О. Шекера). Нині він є провід. центром навч.-метод. роботи в галузі післядиплом. освіти лікарів заг. практики — сімей. лікарів в Україні. 2010 за клопотанням керівництва Нац. мед. академії післядиплом. освіти відкрито нову наук. спеціальність «загальна практика — сімейна медицина». Серед осн. завдань М. с. — здійснення комплексу заходів, спрямов. на збереження й зміцнення здоров’я пацієнтів, формування здорового способу життя та покращення заг. стану здоров’я громадян, збільшення актив. довголіття насел.; зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності насел.; направлення пацієнтів відповідно до мед. показань для отримання ін. видів мед. допомоги; упр. та організація ефектив. функціонування суб’єк­тів первин. мед. допомоги на засадах М. с.; моніторинг стану здо­ров’я кожного пацієнта впродовж життя. Осн. принципи М. с.: сімей. підхід (взаємодія фахівців М. с. із пацієнтом і чл. його родини з метою створення умов для збереження, зміцнення або відновлення здоров’я пацієнта); надання первин. мед. допомоги кільком поколінням родини; орієнтованість на пацієнта (залучення хворого до процесу прийняття рішень щодо застосування мед. втручань — методів діагностики, профілактики або лікування); профілакт. спрямованість (прогнозування ризику розвитку найбільш поширених захворювань та своєчасності проведення відповід. профілакт. заходів); доступність (забезпечення безперешкод. доступу до суб’єкта первин. мед. допомоги); рівність і недискримінація (надання первин. мед. до­помоги незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ. або ін. переконань, нац. чи соц. походження, майнового становища тощо); багатопрофільність (профілактика, діагностика та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патол., фізіол. (під час вагітності) станів з використанням методів та способів мед. втручання в процесі надання первин. мед. допомоги); безперервність (постійне спостереження за станом здо­ров’я пацієнта в процесі надання первин. мед. допомоги); довготривалість (забезпечення мед. наглядом та опікою в усі періоди життя людини незалежно від характеру захворювання, стану органів і систем її організму, на підставі взаємовідносин між фахівцями М. с. та пацієнтом); координація (професійна діяльність лікаря заг. практики — сімей. лікаря, що спрямована на взаємодію з фахівцями та закладами охорони здоров’я, які надають інші види мед. допомоги). Знач. внесок у започаткування М. с. в Україні зробили Є. Заремба, Г. Лисенко, О. Шекера, Я. Ба­зилевич, Л. Хіміон, Н. Гойда, Л. Матюха, Л. Глушко, О. Корж, І. Чопей, Н. Чухрієнко, І. Височина, О. Волошина, В. Кошля, В. Чорнобровий, Ю. Губський, Б. Маньковський, Ю. Фещенко, В. Бережний, Н. Свиридова, І. Зозуля, Т. Марушко, Н. Медведовська, Л. Стаднюк, В. Ткаченко, Я. Фелештинський, О. Дуда, В. Мішиєв, Г. Рощин та ін.

Завантажити статтю