Міжнародна практична температурна шкала

МІЖ­НАРО́ДНА ПРАКТИ́ЧНА ТЕМПЕРАТУ́РНА ШКАЛА́ — температурна шкала, яку встановлює Між­народний комітет мір і ваг (утворений 1875 від­повід­но до метричної конвенції, що за­ймається впровадже­н­ням і під­тримкою метрологічних стандартів) як узгоджену систему вимірюва­н­ня температури найширшого діапазону та її від­творе­н­ня. М. п. т. ш. забезпечує створе­н­ня методів і засобів вимірюва­н­ня температури найвищої точності, зокрема градуюва­н­ня термометрів різного типу. Для ви­значе­н­ня температури існують різні шкали, що зумовлено від­сутністю еталону її вимірюва­н­ня (як і для маси чи довжини). У шкалі Цельсія мірилом (репером) слугують точка тане­н­ня льоду, якій присвоєно значе­н­ня 0, і точка кипі­н­ня води з на­даним їй значе­н­ням 100; у шкалі Фаренгейта реперними є три точки — плавле­н­ня суміші снігу із сіллю (значе­н­ня 32), кипі­н­ня води (значе­н­ня 212) і температура людського тіла (значе­н­ня 92); у шкалі Кельвіна (абсолютній температурній шкалі) — точка, що від­повід­ає абсолютному нулеві (коли по­ступальний рух молекул припиняється), і т. зв. потрійна точка води, коли вона одночасно пере­буває в рідкому, твердому й газоподібному станах. Існують й інші системи вимірюва­н­ня температури: шкала Гука, шкала Делія, шкала Ньютона, шкала Ранкіна, логарифмічна шкала Дальтона тощо. Прийнято вважати, що першим приладом, при­знач. для температур. вимірів, був термометр Ґалілео Ґалілея, створ. 1598. Для між­народної стандартизації вимірювань температури створено М. п. т. ш. В її основі дві найточніші шкали — Кельвіна й Цельсія; від­повід­но, в М. п. т. ш. використовують дві одиниці температури — Кельвін (К) і градус Цельсія (°C). У шкалі Кельвіна температуру як величину по­значають лат. літерою T, а в шкалі Цельсія — лат. літерою t. Ви­значальна ознака М. п. т. ш. — сукупність реперних точок якнайширшого діапазону температури, що від­повід­ають рівноваж. станам деяких чистих речовин, за яких температура є завжди стабільною. М. п. т. ш. кілька разів вдосконалювалася. Уперше її було прийнято 1928 на основі шести реперних точок, що ви­значали процеси випаровува­н­ня, плавле­н­ня й затверді­н­ня речовин у діапазоні температури від -182,19 °С (т-ра кипі­н­ня кисню) до +1063 °С (т-ра затверді­н­ня золота). На­ступними були між­народної шкали, при­йняті 1948 і 1968, які мали що­разу більше реперних точок. Нині чинна М. п. т. ш., яку ухвалено 1990, нараховує 17 реперних точок (див. Табл.).

В Україні принципи побудови температурних шкал та методи їх здійсне­н­ня регламентує Державний стандарт ДСТУ 4017-2001 «Метрологія. Шкали температурні» (2001), в основі якого — положе­н­ня Між­народного комітету мір і ваг про М. п. т. ш. Ви­вче­н­ням температурних шкал, зокрема й М. п. т. ш., за­ймається галузь прикладної фізики — термометрія (роз­діл метрології). Сучасна М. п. т. ш. є результатом наукових досліджень у галузі акустичної термометрії, пірометрії (радіаційної термометрії), шумової термометрії тощо. Нині вона — найточніша апроксимація термодинамічної температурної шкали.

Завантажити статтю