Міжнародна практична температурна шкала

МІЖНАРО́ДНА ПРАКТИ́ЧНА ТЕМПЕРАТУ́РНА ШКАЛА́  — температурна шкала, яку встановлює Міжнародний комітет мір і ваг (утворений 1875 відповідно до метричної конвенції, що займається впровадженням і підтримкою метрологічних стандартів) як узгоджену систему вимірювання температури найширшого діапазону та її відтворення. М. п. т. ш. забезпечує створення методів і засобів вимірювання температури найвищої точності, зокрема градуювання термометрів різного типу. Для визначення температури існують різні шкали, що зумовлено відсутністю еталону її вимірювання (як і для маси чи довжини). У шкалі Цельсія мірилом (репером) слугують точка танення льоду, якій присвоєно значення 0, і точка кипіння води з наданим їй значенням 100; у шкалі Фаренгейта реперними є три точки — плавлення суміші снігу із сіллю (значення 32), кипіння води (значення 212) і температура людського тіла (значення 92); у шкалі Кельвіна (абсолютній температурній шкалі) — точка, що відповідає абсолютному нулеві (коли поступальний рух молекул припиняється), і т. зв. потрійна точка води, коли вона одночасно перебуває в рідкому, твердому й газоподібному станах. Існують й інші системи вимірювання температури: шкала Гука, шкала Делія, шкала Ньютона, шкала Ранкіна, логарифмічна шкала Дальтона тощо. Прийнято вважати, що першим приладом, признач. для температур. вимірів, був термометр Ґалілео Ґалілея, створ. 1598. Для міжнародної стандартизації вимірювань температури створено М. п. т. ш. В її основі дві найточніші шкали — Кельвіна й Цельсія; відповідно, в М. п. т. ш. використовують дві одиниці температури — Кельвін (К) і градус Цельсія (°C). У шкалі Кельвіна температуру як величину позначають лат. літерою T, а в шкалі Цельсія — лат. літерою t. Визначальна ознака М. п. т. ш. — сукупність реперних точок якнайширшого діапазону температури, що відповідають рівноваж. станам деяких чистих речовин, за яких температура є завжди стабільною. М. п. т. ш. кілька разів вдосконалювалася. Уперше її було прийнято 1928 на основі шести реперних точок, що визначали процеси випаровування, плавлення й затвердіння речовин у діапазоні температури від -182,19 °С (т-ра кипіння кисню) до +1063 °С (т-ра затвердіння золота). Наступними були міжнародної шкали, при­йняті 1948 і 1968, які мали що­разу більше реперних точок. Нині чинна М. п. т. ш., яку ухвалено 1990, нараховує 17 реперних точок (див. Табл.).

В Україні принципи побудови температурних шкал та методи їх здійснення регламентує Державний стандарт ДСТУ 4017-2001 «Метрологія. Шкали температурні» (2001), в основі якого — положення Міжнародного комітету мір і ваг про М. п. т. ш. Вивченням температурних шкал, зокрема й М. п. т. ш., займається галузь прикладної фізики — термометрія (розділ метрології). Сучасна М. п. т. ш. є результатом наукових досліджень у галузі акустичної термометрії, пірометрії (радіаційної термометрії), шумової термометрії тощо. Нині вона — найточніша апроксимація термодинамічної температурної шкали.

Рекомендована література

1. T. Quinn. Temperature. London, 1990;
   Google Scholar Internet
2. H. Preston-Thomas. The International Temperature Scale of 1990 (ITS-90) // Metrologia. 1990. Vol. 27;
   Google Scholar Internet
3. Кунець І., Микитин І. Аналітичний огляд реперних точок температури // Вимірювальна техніка та метрологія: Зб. наук. пр. Л., 2015.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю