Мікродобрива

МІКРОДО́БРИВА — речовини, що містять мікро­­елементи (Mo, Zn, Fe, Co, Mn, Cu, I, В та інші), необхідні живим організмам в невеликих кількостях. Їхня структурно-функціонал. роль є значною внаслідок участі мікро­елементів у процесах обміну речовин та енергії в біол. (мікроорганізми, рослини, тварини, людина) та біо­кос. (ґрунт, мул, кора вивітрюва­н­ня; мор., річк. та озерна води тощо) системах. М. поділяють на бор­ні (борна кислота H₃BO₃ (містить 17,3 % В) і гідратовані натрієві солі тетрабор. кислоти: декагід­рат (бура) Na₂B₄O₇∙10H₂O (11 % В) і пентагідрат Na₂B₄O₇∙5H₂O, містить 15 % В); борнодатолітове борошно, борацити (2Mg∙B₂O₃∙H₂O), (CaO∙MgO∙3B₂O₃∙6H₂O) осаджений борат магнію, або бормагнієве добриво (негігро­скопіч. порошок, що містить 3 % В і 14 % Mg, який одержують під час виробництва борної кислоти), боратові шлами тощо); мідні (сульфат міді CuSO₄∙5H₂O, 25 % Cu; мідні шлаки — від­ходи сірчанокислот. і паперово-целюлоз. ви­роб-ва (піритні недогарки); марган­цеві (сірчанокислий марганець MnSO₄ (21–24 % Mn) та його суміш із тех. тальком; солі марганцю (ІІ) — хлориди і карбонати; марганц. шлаки); молібденові (молібдат амонію (NH₄)2MoO₄ (52 % Мо), рідке молібденове добриво Молібіон із вмістом Мо 8 %); цинкові (сульфат цинку ZnSO_4∙7H₂O); кобальтвмісні (хлорид і суль­фат кобальту; шлаки електроламп. виробництва, що містять ко­бальт); залізовмісні (комп­лексонати заліза із масовою долею заліза 10–17 %; хелатовані поліфункціональні М., що містять Fe до 6 %); від­ходи промисловості із вмістом цього елемента) та ін., а також полімікродобрива, в складі яких два і більше мікро­елементів. Таким чином, як М. використовують солі неорган. кислот та їхні роз­­чини, від­ходи промисловості (шлами, шлаки, від­працьовані каталізатори; фрити — сплави солей зі склом тощо), комплексонати металів та ін. речовини, що містять мікро­елементи та характеризуються високою біол. активністю, що об­умовлена на­яв­ніс­тю у складі комплексонатів фраг­ментів амінокислот. Найбільш ефектив. формами мікро­елементів є хелати Fe, Zn, Cu, B, Mo, Co тощо та ін. сполуки в складі орган. молекул (боретаноламін та ін.) для забезпече­н­ня високої рухомості мікро­елементів у системі ґрунт-рослина. Найпоширенішими комплексо­утворювачами є імінодиацетатна (ІДА), імінодибурштинова (ІДБ), етилендиамінтетраацетатна (ЕДТА), диетилентриамінпентаацетатна (ДТПА), оксиетилендендифосфонова (ОЕДФ), нітрилтриметиленфосфорна (НТФ), лігнінполікарбоксилова (ЛПК), етилендиамінди­гідро­кситетраметилфенілацетатна (ЕД­ДГМА) та ін. орган. кислоти. Під час виробництва М. ураховують хім. властивості та якість хелатуючого агента, що ви­значають особливості та ступінь засвоє­н­ня мікро­елементів рослиною. Зокрема, на основі ЕДТА та її комплексів з ін. орган. кислотами виробляють хелати Fe, Mn, Zn, Cu, Co, які стійкі за умов рН < 8 і тому під­даються гідролізу та мікробіол. роз­кладу, мають від­носно невелику вартість. ДТПА є поширеним комплексо­утворювачем для Fe (ефективно діє в інтервалі рН 2–7). ОЕДФ — універсал. комплексо­утворювач (зокрема для Мо і В), який до­зволяє одержувати стабіл. індивід. хелати металів та їхні композиції за рН 4,5–11, стійкі до дії мікроорганізмів ґрунту. Також є чутливими до дії солей кальцію, який легко заміщує катіони заліза, міді та цинку в складі комплексонату. ОЕДФ є основою М. наук.-вироб. центру «Реаком» (Дні­про). Нові комплексо­утворювачі мають ще ширший інтервал стабільності рН 3,5–12. Комплексні М. тривалий час пере­міщуються у рослинах, біо­­логічно роз­кладаються в ґрунті протягом місяця. Серед пере­ваг викори­ста­н­ня хелат. форми мікро­елементів — висока ефективність; значно менші (на порядок) витрати мікро­елементів порівняно з мінерал. солями; слабке по­глина­н­ня ґрунтом; можливість змішува­н­ня із засобами захисту рослин. М. у такій формі слід за­стосовувати пере­важно для коригува­н­ня мінерал. живле­н­ня рослин із урахува­н­ням обмеж. інтервалу рН для окремих хелатів, що значно впливає на їхню ефективність у ґрунтах із слаболуж. реакцією. За фіз. станом хелатні М. поділяють на рідкі (вміст мікро­елементів 2–6 %) та сухі кри­стал. і порошкоподібні (вміст мікро­елементів 6–15 %). За складом роз­різняють: власне хелатні М., монохелати мікро­елементів — хелати заліза, міді, цинку, молібдену, бору тощо, що за­стосовують у випадках дефіциту певного елемента у ґрунті чи ґрунтосуміші, коригува­н­ня складу пожив. роз­чину за крапел. поливу та збагаче­н­ня мінерал. добрив і тукосумішей; комплексні хелатні М., що містять композицію мікро­елементів у певній пропор­ції і за­стосовуються для пере­дпосів. обробки насі­н­ня, позакорен. підживле­н­ня та ін. цілей; комплексні добрива з додава­н­ням хелат. М., які за­стосовують для пере­дпосів. внесе­н­ня, корен. і позакорен. підживлень, фертигації тощо. Серед них ви­окремлюють: комплексні добрива, збагачені деякими мікро­­елементами; комплексні добри­ва з додава­н­ням композиції мікро­елементів; М.-стимулятори росту — препарати, що містять разом із мікро­елементами в хелат. формі біо­логічно активні речовини: М. на основі біол. актив. природ. хелатів, гумітів; М. з додава­н­ням стимуляторів росту, ферментів, амінокислот, полісахаридів природ. і штуч. походже­н­ня. Комплексні хелатні М., що містять композицію мікро­елементів, роз­робляють пере­важно під окремі с.-г. культури (зернові, зернобобові, буряки, кукурудза, картопля, соняшник, огірки, томати, вино­град, садово-городні культури й квіти) з урахува­н­ням їхніх вимог до мікро­елемент. живле­н­ня у крит. фази роз­витку та ґрунт.-клімат. умов країни. Під час виробництва М. роз­чиняють солі неорган. кислот у воді або вводять добавки порошкоподіб. чи рідких компонентів у макродобрива (азотні, фосфорні, калійні). Нині за­стосовують пере­важно багатокомпонентні суміші мікро­елементів у формі комплексонатів, рідкі комплексні добрива з додава­н­ням мікро­елементів та збагачені на мікро­елементи мінерал. добрива (зокрема добавки бору до гранульов. суперфосфату) і тукосуміші, що містять до 11 % В; 16,0 % Fe; 4,6 % Zn; 6,4 % Cu; 15,3 % Mn; 4,0 % Mo тощо. Викори­ста­н­ня М. забезпечує під­вище­н­ня ефективності дії мінерал. добрив на 10–12 %. Способи за­стосува­н­ня М.: внесе­н­ня в ґрунт у складі макродобрив, обробле­н­ня роз­чинами мікро­елементів насі­н­ня й рослин під час позакорен. підживле­н­ня (окремо чи разом із засобами захисту рослин) і пере­дпосів. намочува­н­ня разом із протруювачами; обробле­н­ня роз­чинами в складі бакових сумішей у теплицях і системах краплин. зроше­н­ня для позакорен. підживле­н­ня рослин і гідропоніки.