Мікродобрива

Визначення і загальна характеристика

МІКРОДО́БРИВА — речовини, що містять мікро­­елементи (Mo, Zn, Fe, Co, Mn, Cu, I, В та інші), необхідні живим організмам в невеликих кількостях. Їхня структурно-функціонал. роль є значною внаслідок участі мікро­елементів у процесах обміну речовин та енергії в біол. (мікроорганізми, рослини, тварини, людина) та біо­кос. (ґрунт, мул, кора вивітрюва­н­ня; мор., річк. та озерна води тощо) системах. М. поділяють на бор­ні (борна кислота H₃BO₃ (містить 17,3 % В) і гідратовані натрієві солі тетрабор. кислоти: декагід­рат (бура) Na₂B₄O₇∙10H₂O (11 % В) і пентагідрат Na₂B₄O₇∙5H₂O, містить 15 % В); борнодатолітове борошно, борацити (2Mg∙B₂O₃∙H₂O), (CaO∙MgO∙3B₂O₃∙6H₂O) осаджений борат магнію, або бормагнієве добриво (негігро­скопіч. порошок, що містить 3 % В і 14 % Mg, який одержують під час виробництва борної кислоти), боратові шлами тощо); мідні (сульфат міді CuSO₄∙5H₂O, 25 % Cu; мідні шлаки — від­ходи сірчанокислот. і паперово-целюлоз. ви­роб-ва (піритні недогарки); марган­цеві (сірчанокислий марганець MnSO₄ (21–24 % Mn) та його суміш із тех. тальком; солі марганцю (ІІ) — хлориди і карбонати; марганц. шлаки); молібденові (молібдат амонію (NH₄)2MoO₄ (52 % Мо), рідке молібденове добриво Молібіон із вмістом Мо 8 %); цинкові (сульфат цинку ZnSO_4∙7H₂O); кобальтвмісні (хлорид і суль­фат кобальту; шлаки електроламп. виробництва, що містять ко­бальт); залізовмісні (комп­лексонати заліза із масовою долею заліза 10–17 %; хелатовані поліфункціональні М., що містять Fe до 6 %); від­ходи промисловості із вмістом цього елемента) та ін., а також полімікродобрива, в складі яких два і більше мікро­елементів. Таким чином, як М. використовують солі неорган. кислот та їхні роз­­чини, від­ходи промисловості (шлами, шлаки, від­працьовані каталізатори; фрити — сплави солей зі склом тощо), комплексонати металів та ін. речовини, що містять мікро­елементи та характеризуються високою біол. активністю, що об­умовлена на­яв­ніс­тю у складі комплексонатів фраг­ментів амінокислот. Найбільш ефектив. формами мікро­елементів є хелати Fe, Zn, Cu, B, Mo, Co тощо та ін. сполуки в складі орган. молекул (боретаноламін та ін.) для забезпече­н­ня високої рухомості мікро­елементів у системі ґрунт-рослина. Найпоширенішими комплексо­утворювачами є імінодиацетатна (ІДА), імінодибурштинова (ІДБ), етилендиамінтетраацетатна (ЕДТА), диетилентриамінпентаацетатна (ДТПА), оксиетилендендифосфонова (ОЕДФ), нітрилтриметиленфосфорна (НТФ), лігнінполікарбоксилова (ЛПК), етилендиамінди­гідро­кситетраметилфенілацетатна (ЕД­ДГМА) та ін. орган. кислоти. Під час виробництва М. ураховують хім. властивості та якість хелатуючого агента, що ви­значають особливості та ступінь засвоє­н­ня мікро­елементів рослиною. Зокрема, на основі ЕДТА та її комплексів з ін. орган. кислотами виробляють хелати Fe, Mn, Zn, Cu, Co, які стійкі за умов рН < 8 і тому піддаються гідролізу та мікробіол. розкладу, мають відносно невелику вартість. ДТПА є поширеним комплексоутворювачем для Fe (ефективно діє в інтервалі рН 2–7). ОЕДФ — універсал. комплексоутворювач (зокрема для Мо і В), який дозволяє одержувати стабіл. індивід. хелати металів та їхні композиції за рН 4,5–11, стійкі до дії мікроорганізмів ґрунту. Також є чутливими до дії солей кальцію, який легко заміщує катіони заліза, міді та цинку в складі комплексонату. ОЕДФ є основою М. наук.-вироб. центру «Реаком» (Дніпро). Нові комплексоутворювачі мають ще ширший інтервал стабільності рН 3,5–12. Комплексні М. тривалий час переміщуються у рослинах, біо­логічно розкладаються в ґрунті протягом місяця. Серед переваг використання хелат. форми мікроелементів — висока ефективність; значно менші (на порядок) витрати мікроелементів порівняно з мінерал. солями; слабке поглинання ґрунтом; можливість змішування із засобами захисту рослин. М. у такій формі слід застосовувати переважно для коригування мінерал. живлення рослин із урахуванням обмеж. інтервалу рН для окремих хелатів, що значно впливає на їхню ефективність у ґрунтах із слаболуж. реакцією. За фіз. станом хелатні М. поділяють на рідкі (вміст мікроелементів 2–6 %) та сухі кристал. і порошкоподібні (вміст мікроелементів 6–15 %). За складом розрізняють: власне хелатні М., монохелати мікроелементів — хелати заліза, міді, цинку, молібдену, бору тощо, що застосовують у випадках дефіциту певного елемента у ґрунті чи ґрунтосуміші, коригування складу пожив. розчину за крапел. поливу та збагачення мінерал. добрив і тукосумішей; комплексні хелатні М., що містять композицію мікроелементів у певній пропор­ції і застосовуються для передпосів. обробки насіння, позакорен. підживлення та ін. цілей; комплексні добрива з додаванням хелат. М., які застосовують для передпосів. внесення, корен. і позакорен. підживлень, фертигації тощо. Серед них виокремлюють: комплексні добрива, збагачені деякими мікро­елементами; комплексні добри­ва з додаванням композиції мікроелементів; М.-стимулятори росту — препарати, що містять разом із мікроелементами в хелат. формі біологічно активні речовини: М. на основі біол. актив. природ. хелатів, гумітів; М. з додаванням стимуляторів росту, ферментів, амінокислот, полісахаридів природ. і штуч. походження. Комплексні хелатні М., що містять композицію мікроелементів, розробляють переважно під окремі с.-г. культури (зернові, зернобобові, буряки, кукурудза, картопля, соняшник, огірки, томати, виноград, садово-городні культури й квіти) з урахуванням їхніх вимог до мікроелемент. живлення у крит. фази розвитку та ґрунт.-клімат. умов країни. Під час виробництва М. розчиняють солі неорган. кислот у воді або вводять добавки порошкоподіб. чи рідких компонентів у макродобрива (азотні, фосфорні, калійні). Нині застосовують переважно багатокомпонентні суміші мікроелементів у формі комплексонатів, рідкі комплексні добрива з додаванням мікроелементів та збагачені на мікроелементи мінерал. добрива (зокрема добавки бору до гранульов. суперфосфату) і тукосуміші, що містять до 11 % В; 16,0 % Fe; 4,6 % Zn; 6,4 % Cu; 15,3 % Mn; 4,0 % Mo тощо. Використання М. забезпечує підвищення ефективності дії мінерал. добрив на 10–12 %. Способи застосування М.: внесення в ґрунт у складі макродобрив, оброблення розчинами мікроелементів насіння й рослин під час позакорен. підживлення (окремо чи разом із засобами захисту рослин) і передпосів. намочування разом із протруювачами; оброблення розчинами в складі бакових сумішей у теплицях і системах краплин. зрошення для позакорен. підживлення рослин і гідропоніки.

Літ.: Власюк П. А. Физиологические функции микроэлементов и их топо­графия в живых организмах // Применение микроэлементов в сельском хозяйстве. К., 1965; Каталымов М. В. Микроэлементы и микроудобрения. Москва; Ленин­град, 1965; Пейве Я. В. Агрохимия и биохимия микроэлементов: Избр. тр. Москва, 1980; Пан­ников В. Д., Минеев В. Г. Почва, климат, удобрение и урожай. 2-е изд. Москва, 1987; Федюшкин Б. Ф. Минеральные удобрения с микроэлементами: технология и применение. Ленин­град, 1989; Фатеев А. И. Основы применения микроудобрений. Х., 2005; Булы- гин С. Ю., Демишев Л. Ф., Доронин В. А. и др. Микроэлементы в сельском хозяйстве. 3-е изд. Дн., 2007; Добрива: Довід. Х., 2011; Фатєєв А. І. За­стосува­н­ня мікродобрив у Харківській області. Х., 2017.

А. І. Фатєєв, В. Л. Самохвалова

Завантажити статтю