МІКРОРЕЛЬЄ́Ф (від мікро... та рельєф) — форми рельєфу земної поверх­ні, що ускладнюють поверх­ню мезоформ і мають роз­міри від кількох до десятків метрів. Від­носні пере­вище­н­ня їхніх меж за­звичай не більші, ніж декілька метрів. До позитив. форм рельєфу належать окремі дрібні конуси виносу, піщані кучугури, бархани та дюни, прируслові вали, кургани, не­значні денудац. залишинці, соліфлюкц. вали і язики, дрібні зсувні тіла тощо; вироблені мікроформи — карст. та суфозійні лійки (т. зв. степ. блюдця), невеликі яри, балки та вимоїни, рови від­сі­да­н­ня та ін. Екзоген­ні чин­ники найбільше впливають на утворе­н­ня рельєфу та пред­ставлені окремими генет. типами геоморфол. процесів або групами цих типів: зональними — колишніх льодовик. та мерзлот., флювіал. та ерозій., окремими видами вивітрюва­н­ня, а також азональними — гравітац., зсув., карст., береговими. До найвиразніших мікроформ рельєфу зараховують числен­ні флювіал. форми, об­умовлені діяльністю текучих вод (річища і днища ярів та балок, напр., кань­йон смт Буки), берег. та прирусл. річк. вали, о-ви та осередки, річк. меандри заплав малих річок, конуси виносу ярів тощо. Наслідками берег. процесів є пляжі мор. та річк. узбереж; карстових — окремі карст. лійки Поділля, печерні порожнини; зсувних — тіла зсувів Приазовʼя, Прикарпаття, одес. узбереж­жя, зсуви правого берега Дніпра у Києві та Дні­прі; льодовикових — окремі дюни водно-льодовик. пісків Полісся. Чимало форм М. виникло внаслідок діяльності людини — терикони, карʼєри, насипи, тунелі, греблі.