Мікушев Анатолій Костянтинович

МІ́КУШЕВ Анатолій Костянтинович (псевд.: Анатольєв, Костін, Максимов, Леканов; 05. 11. 1926, м. Усть-Сисольськ, нині Сиктивкар, Респ. Комі, РФ — 11. 01. 1993, там само) — комі фольклорист, літературознавець і критик. Доктор філологічних наук (1970). Заслужений діяч народної Комі АРСР (1976), РСФРР (1982). Закінчив Комі педагогічний інститут (Сиктивкар, 1947). Працював 1950–70 у секторі літератури і фольклору відділу літератури, мови та історії Комі філії АН СРСР (Сиктивкар); від 1972 — завідувач кафедри комі та фіно-угорської філології Сиктивкарського університету. Почесний член Фіно-угорського товариства (Фінляндія, від 1973), Угорського етнографічного товариства (від 1985). Наукова діяльність присвячена вивченню пісенних жанрів комі фольклору, теорії епосу пермських народів. Автор праць «Песенное творчество народа Коми» (1956), «Коми литература и народная поэзия» (1961; обидві — Сиктивкар), «Коми эпические песни и баллады» (1969), «Эпические формы коми фольклора» (1973; обидві — Ленінград), «Парма весьтын сьыланкыв: коми литература йылысь мöвпъяс» («Пісня над Пармою: літературно-критичні нотатки про комі літературу», Сиктивкар, 1984), «На таежных просторах» (Москва, 1986; про комі радянську літературу) та інші. Брав участь у створенні підручників з комі мови та літератури для середніх шкіл, навчальних посібників для вчителів і студентів, зокрема «Коми народное поэтическое творчество» (1979), «Коми народный эпос (историко-культурные контакты)» (1989). Один з авторів і редакторів збірників «Куратовские чтения» (т. 1–6, 1973–90), видання «История коми литературы» (т. 1–3, 1979–81) та інші. За редакцією М. (разом з В. Чистальовим) видано «Коми йöзкостса сьыланкывъяс» («Комі народні пісні», т. 1–3, 1966–71). Упорядник збірника комі частівок «Шондібанöй олöмöй» («Життя сонцелике», 1969); шкільного підручника «Коми литература» для 8–10 кл. (1965; 1974; усі — Сиктивкар). Про українську літературу та комі-українські літературні зв’язки йдеться у статтях М. про М. Островського («Письменник-патріот», 1954), Панаса Мирного («Лимерівна», 1955), І. Франка («Співець українського народу», 1956) та інші.

Завантажити статтю