Мікушев Анатолій Костянтинович

МІ́КУШЕВ Анатолій Костянтинович (псевд.: Анатольєв, Костін, Максимов, Леканов; 05. 11. 1926, м. Усть-Сисольськ, нині Сиктивкар, Респ. Комі, РФ — 11. 01. 1993, там само) — комі фольклорист, літературо­знавець і критик. Доктор філологічних наук (1970). Заслужений діяч народної Комі АРСР (1976), РСФРР (1982). Закінчив Комі педагогічний ін­ститут (Сиктивкар, 1947). Працював 1950–70 у секторі літератури і фольклору від­ділу літератури, мови та історії Комі філії АН СРСР (Сиктивкар); від 1972 — завідувач кафедри комі та фіно-угорської філології Сиктивкарського університету. Почесний член Фіно-угорського товариства (Фінляндія, від 1973), Угорського етно­графічного товариства (від 1985). Наукова діяльність присвячена ви­вчен­ню пісен­них жанрів комі фольклору, теорії епосу пермських народів. Автор праць «Песен­ное творчество народа Коми» (1956), «Коми литература и народная поэзия» (1961; обидві — Сиктивкар), «Коми эпические песни и бал­лады» (1969), «Эпические формы коми фольклора» (1973; обидві — Ленін­град), «Парма весьтын сьыланкыв: коми литература йылысь мöвпъяс» («Пісня над Пармою: літературно-критичні нотатки про комі літературу», Сиктивкар, 1984), «На таежных просторах» (Москва, 1986; про комі радянську літературу) та інші. Брав участь у створен­ні під­ручників з комі мови та літератури для середніх шкіл, на­вчальних посібників для вчителів і студентів, зокрема «Коми народное поэтическое творчество» (1979), «Коми народный эпос (историко-культурные контакты)» (1989). Один з авторів і редакторів збірників «Куратовские чтения» (т. 1–6, 1973–90), ви­да­н­ня «История коми литературы» (т. 1–3, 1979–81) та інші. За редакцією М. (разом з В. Чи­стальовим) ви­дано «Коми йöзкостса сьыланкывъяс» («Комі народні пісні», т. 1–3, 1966–71). Упорядник збірника комі частівок «Шондібанöй олöмöй» («Життя сонцелике», 1969); шкільного під­ручника «Коми литература» для 8–10 кл. (1965; 1974; усі — Сиктивкар). Про українську літературу та комі-українські літературні звʼязки йдеться у ста­т­тях М. про М. Островського («Письмен­ник-патріот», 1954), Панаса Мирного («Лимерівна», 1955), І. Франка («Спів­ець українського народу», 1956) та інші.

Завантажити статтю