Мілев Думітру

МІ́ЛЕВ Думітру (Milev Dumitru; 02. 01. 1887, с. Баурчі-Молдован, Бес­сарабія, нині Кагульс. пов., Молдова — 13. 10. 1937, Тирасполь) — молдовський письмен­ник. Закін. Бол­град. гімназію (нині Одес. обл., 1904). Від 1911 почав друкуватися в кишинів. газетах, де вміщував свої перші оповіда­н­ня. Учасник 1-ї світової вій­ни. 1918–24 — на під­піл. роботі в Бес­сарабії. 1924 пере­їхав з румун. Бес­сарабії до СРСР, щоб, як він писав, «влитись в армію будівників соціалізму». Тут, у м. Балта (нині Одес. обл.), він продов­жив свою літ. творчість, був офіційно зареєстров. як перший молдов. письмен­ник у Молдов. АРСР. М. вважають одним із основоположників молдов. рад. літ-ри в автономії, він створив перший буквар для школярів молдов. шкіл. 1929–30 — ред. ж. «Moldova literară» («Літературна Молдова»). Після пере­їзду до Тирасполя — спів­роб. Держ­комвидаву Молдов. АРСР, Молдов. наук. комітету, 1932–37 — ред. ж. «Octombrie» («Жовтень»). Очолював Молдов. від­діл. СПУ (1934–37). В оповідан­ні «Moş Goriţă» («Дядечко Ґоріца», 1928; укр. перекл. С. Рибака на­друк. у ж. «Металеві дні», 1930, № 4), повістях «În zori de zi de» («На світанку», 1928; окреме вид. — Кишинів, 1977) та «Şaizeci şi două şi jumătate» («Шістдесят два з половиною», 1931) від­ображено тяжку долю селян в умовах румун. режиму. Ви­ступав зі ста­т­тями в укр. періодиці; повість «Viespile încă bîzîe» («Оси ще дзижчать», 1928; у ній зайняв антикулац. позицію в період колективізації) і пʼєса «Două lume» («Два світи», 1935) написані під впливом роману «Бурʼян» А. Головка. Однак ні його парт. позиція, ні дорев. парт. стаж, ані талановиті твори не допомогли уникнути ре­пресії. 1937 заарешт. і роз­стріляний органами НКВС за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Румунії. Реабіліт. 1957.

Завантажити статтю