Мілетич Любомир
МІЛЕ́ТИЧ Любомир (Милетич Любомир; 14. 01. 1863, м. Штип, нині Македонія — 01. 06. 1937, Софія) — болгарський славіст. Акад. (1898) і президент (1926–37) Болгар. АН, іноз. член-кореспондент С.-Петербур. АН (1901). Дійсний член НТШ (1924). У 1882 закін. Заґреб. та Карлів. (Прага) університети за спеціальністю «слов’янознавство». 1889 здобув докторат зі слов’ян. філології в Заґреб. університеті. Співзасн. Софій. університету, де і працював: 1892–1934 — професор кафедри слов’ян. філології, водночас 1900–01 та 1921–22 — ректор, 1903–04 — декан істор.-філол. ф-ту. 1924–36 — ред. ж. «Македонски преглед», 1927–37 — керівник Македон. наук. інституту. Почес. д-р слов’ян. філології Харків. університету. Серед наук. дослідж. — історія болгар. мови, болгар. діалектологія, історія і побут слов’ян. насел. Болгарії та сусід. р-нів. У Софії на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні праці
- O članu u bugarskom jeziku. Zagreb, 1889; Старобългарска граматика. София, 1892; Старото българско население в северо-източна България. София, 1902; Гръцките жестокости в Македония през гръцко-българската война. София, 1913; Разорението на тракийските българи през 1913 год. София, 1918; Свищовски дамаскин // Библиогр. Българ. старини. Кн. 7. София, 1923.
Рекомендована література
- Сборникъ въ честь на проф. Л. Милетич. София, 1933.
Завантажити статтю
