Міллер Леонід Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МІ́Л­ЛЕР Леонід Олександрович (псевд. — Левко Стрілець; 25. 11. 1947, с-ще Іспісар Ленінабад. обл., нині Таджики­стан — 03. 07. 2017, Тернопіль) — військовий диригент, композитор. З походже­н­ня німець. Заслужений діяч мистецтв України (2011). Заслужений працівник культури Бурят. АРСР (1983), Угорщини (1988). Член Національної ліги українських композиторів (1993), Національної всеукраїнської музичної спілки (1994). Лауреат між­народних фестивалів із ес­­традно-духовим муніцип. Терноп. колективом «Оркестра Волі» (Київ, 1993; Рівне, 1995). Закін. Моск. консерваторію (1978; кл. В. Кочепасова, Д. Браславського, Є. Аксьонова) та адʼюнктуру при ній (1988). Від­тоді працював військ. диригентом Забайкал. краю (РФ), від 1983 — Прикарп. військ. округу (спочатку в м. Нестеров, нині Жовква Львів. обл., згодом — у Тернополі), 1986–88 — в Угорщині (м. Шарбоґард). Брав участь у проведен­ні свят і фестивалів у місцях служби, аранжував, пере­кладав для духов. оркестру твори місц. авторів (зокрема 2-у угор. рапсодію Ф. Ліста, «Ракоці марш» Г. Берліоза та ін.), писав обробки нар. мелосу, церемоніал. творів. Від 1983 мешкав у Тернополі: 1983–86 — диригент військ. оркестру дивізії, водночас кер. нар. естрад. ансамблю «Екс­промт»; 1988–89 — викладач Муз. училища; від 1989 — гол. диригент духов. оркестру Палацу культури «Жовтень» (від 1990 — «Березіль» ім. Леся Курбаса), від 1993 — муніцип. екс­традно-духов. колективу «Оркестра Волі». М. — гол. диригент обл. марш-парадів духових оркестрів Тернопільщини, викл. курсів та твор. лаб. (1990–99). У 1992 для між­нар. товариства німців створив гімн «Ві­дерґебурт» («Від­родже­н­ня»). 2000 — засн. Нім. культур. центру при Терноп. громад. організації «Ві­дерґебурт», вокал. чол. ансамблю «Акапела», дит. танцюв. ансамблю «Ді Блюме» («Квітка»). Автор більше 500 обробок та оригін. творів духової, симф., камер. і вокал.-хор. музики, зокрема понад 30 маршів на укр. тематику, увертюр, фантазій на теми пісень М. Гайворонського, А. Горчинського, В. Івасюка, Р. Купчинського, Л. Лепкого, О. Германа та ін.; пере­кладів укр. та зарубіж. композиторів. Автор зб. «Хорові твори. Вокальні ансамблі. Ліричні пісні. Романси. Дитячі пісні. Інструментальні твори» (2004), «Грає духовий оркестр» (2012, вип. 1), «Свічка па­­мʼяті. Збірка пісень на вірші тернопільських поетів» (2013). Разом із поетесою Н. Волотовсь­­кою видав зб. «Дорога до віч­ності» (2007) до 65-річчя УПА та «Міль­йони їх — мов колосків на ниві» (2008), присвяч. памʼяті жертв голодомору в Україні. Здійснив інструментовку творів для духов. оркестру до зб. «Сурми кличуть» (1992; усі — Тернопіль), «Службово-стро­йовий репертуар» (Л., 1997); оркестровку музики до оперети «Летюча миша» Й. Штраус­са та ви­стави «Сотниківна» (за Б. Лепким) для Терноп. драм. театру.

Літ.: Гуль А. Німець з українською ду­­шею // Свобода. 2007, 24 листоп.; Га­­домська Л. У музику закоханий до нестями // Тернопіль веч. 2013, 25 верес.; Лещишин О., Мельничук Б. Вічна молодість його душі. До 70-річчя Леоніда Міл­лера // Вільне життя +. 2017, 1 груд.

О. С. Гайдичук, Я. Б. Павлів

Завантажити статтю