МІ́ЛЬМАН Юлій Вікторович (19. 08. 1930, Харків — 10. 10. 2021, Київ) — матеріало­знавець, фізик. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1982), член-кореспондент НАНУ (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1989), премії РМ СРСР (1981), ім. Є. Патона АН УРСР (1989), ім. В. Трефілова НАНУ (2005), почесна медаль ім. Г. Курдюмова РАН (2008). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1953). Працював 1954–61 на суднобуд. заводі «Ленін. кузня»; 1961–73 — в Ін­ституті металофізики АН УРСР; від 1973 — в Ін­ституті про­блем матеріало­знавства НАНУ (усі — Київ): від 1977 — завідувач від­ділу фізики мета­стабіл. сплавів і руйнува­н­ня високоміц. матеріалів; водночас 1982–2014 — професор кафедри фіз.-тех. про­блем нанорозмір. систем Київ. від­діл. Моск. фіз.-тех. університету; 1989–2001 — професор кафедри фізики металів Київ. університету. Наукові дослідже­н­ня присвячені фізиці міцності, пластичності та під­вищен­ню мех. властивостей різних матеріалів: високоміц. сплавів Al, тугоплав. металів Cr, Mo, W і сплавів на їхній основі, алмазу, напів­провід­ник., ковалент. кри­сталів, твердих сплавів WC–Co, кераміки, аморф. метал. сплавів і квазікри­сталіч. матеріалів; температур. залежності межі плин­ності високоміц. матеріалів, тунелюван­ню дис­локацій у ковалент. кри­сталах, рекри­сталізації високоміц. сплавів, рухливості дис­локацій у кри­сталах, вʼязко-крихкому пере­ходу в високоміц. матеріалах, впливу нанорозмір. частинок на мех. властивості металів та ін. про­блемам високоміц. матеріалів. Роз­робив концепцію характеристич. температури деформації матеріалів і на цій основі подав наук. об­ґрунтува­н­ня мех. поведінки матеріалів у 3-х температур. інтервалах (холодна, тепла та гаряча деформація); від­крив явище фазового пере­ходу напів­провід­ник–метал при індентуван­ні напів­провід­ник. кри­сталів, яке стало фіз. основою нової технології вʼязкого точі­н­ня кремнію; за­пропонував концепцію пластичності матеріалів і методику ви­значе­н­ня пластичності нових високоміц. матеріалів, які руйнуються крихко при стандарт. мех. ви­пробува­н­нях. Роз­робив низку нових сплавів і технологій їхнього виробництва. Автор статей у енциклопед. словнику «Физика твердого тела» (1996, т. 1; 1998, т. 2) й енциклопед. вид. «Неорганическое материаловедение» (2008, т. 1–2; усі — Київ).