Мільницький Йосиф

Визначення і загальна характеристика

МІ́ЛЬНИЦЬКИЙ Йосиф (12. 03. 1837, м. Бережани, нині Терноп. обл. — 11. 01. 1914, Львів) — церковний діяч УГКЦ. Початк. освіту отримав у Бережанах та академ. гімназії у Львові (1856), богослов. — у Львів. університеті як вихованець Ген. греко-катол. духов. семінарії (1856–60). Після висвячення (1860) продовжив студії у Відні в Інституті Фринтанеум (Авґустінеум) (1861–67). У 1867 здобув ступ. д-ра богослов’я Віден. університету за дис. «De antiquitis Ecclesiae Liturgiis Orientalibus» («О литургияхъ греческихъ и вос-точныхъ»). Після повернення до Львова — вікарій і настоятель захристії архікатедри св. Юра (1867–69); ад’юнкт богослов. факультету Львів. університету (1869–71, 1873–76); водночас — катехит шкіл (від 1867); префект студій (1870–80), згодом — 1-й віце-ректор Ген. греко-катол. духов. семінарії (1881–1907). Ред. архієпархіал. часопису «Галицкій Сіонъ» (1880–82). Також був дійс. радником і референтом митрополичої консисторії (1882–1914), чл. церк. суду в подруж. справах та інстанц. суду для Перемишл. і Станіслав. єпархій (1886–1914), соборним крилошанином митрополичої капітули (1908–14). Відзнач. званням прелата папи римського. Автор серії публікацій з катехитики, літургіки, гомілетики у часописах «Рускій Сіонъ», «Галицкій Сіонъ», «Душпастир», «Нива» (під іменами Іосиф, Іосиф Йоан). Учасник Львів. провінц. собору (синоду) 1891.

Завантажити статтю