Міміка

Визначення і загальна характеристика

МІ́МІКА (від грец. mιmικός — наслідува­н­ня) — рухи мʼязів облич­чя людини як від­ображе­н­ня її внутрішніх психічних процесів. У М. чітко виявляються емоції — радість, здивува­н­ня, захопле­н­ня, неспокій, страх, смуток, гнів тощо. Завдяки без­умовно-рефлектор. механізмам часто буває мимовільною, однак мімічні рухи можуть виникати й довільно, що до­зволяє людині користуватися ними сві­домо. М. формується в процесі спілкува­н­ня людей, спри­йма­н­ня ними вираз. рухів один одного, наслідува­н­ня їх. Доказом цього є той факт, що в сліпих людей немає тієї багатої рухової М., яка є у зрячих. У звич. умовах спри­йма­н­ня людьми виразів облич­чя, жестів (від лат. gesta — дія­н­ня) і їх від­творе­н­ня веде до диференціації таких рухів, на­да­н­ня їм певного значе­н­ня, породже­н­ня нових форм. Виникає велика різноманітність виразів облич­чя, посмішок, по­глядів, жестів, якими люди виявляють свої почу­т­тя. Вони є спільні для всіх людей земної цивілізації, і такі, що властиві лише певним етніч. та ін. спільнотам, від­повід­но до їхньої культури, традицій, звичаїв тощо. М. в театрі та кіно — важл. елемент актор. мистецтва. Вона від­ображає внутр. світ людини, повʼязана з її думками, емоціями, що до­зволяє точніше роз­крити характер героя. М. лежить в основі пантоміми, використовується для уточне­н­ня й під­силе­н­ня жестів, що є сукупністю позамовних засобів люд. спілкува­н­ня, повʼяз. з рухом рук та тіла загалом. Вони формують знакову систему, що доповнює, а часом посилює чи замінює засоби вербал. комунікації — слова. Жести можуть бути умов. і позаумов. Умовні, як правило, заздалегідь узгоджені, а іноді закодовані у ви­гляді правил їх викори­ста­н­ня, а тому можуть бути не­зро­зумілими для загалу. Вони є інтернац., нац., професій., вузькоспеціал. Позаумовні поділяються на 4 групи: вказівні; демонструючі; під­креслюючі; ритмічні. Жестами виражають свої думки глухонімі. Їх також широко використовують для комунікації в умовах, коли слова можуть бути не почуті. Це жести арбітра та рефері в деяких видах спорту (футбол, хокей, волейбол, бокс, фехтува­н­ня та ін.); регулювальника дорож. руху; умовні жести брокерів на біржах; морська («семафорна») азбука тощо. У жестах різних народів багато спільного, хоч є й сут­тєві від­мін­ності. Так, найпоширеніше значе­н­ня жесту, який можна описати як коло, створене великим і вказів. пальцями, — «усе гаразд». Зародився він на Амер. континенті й використовується людьми в багатьох країнах світу, проте в Серед. Європі широко ві­домий із значе­н­ням «смачно!» (завдяки зображен­ню на вивісках ресторанів, на упаковках смакових добавок тощо кухаря в ковпаці зі складеними в кільце пальцями). Цей же жест в Іспанії, Греції, країнах Лат. Америки має образливий від­тінок. У французів він означає «нуль», «нічого не ви­йшло», в італійців — «нікчемний», а в япон. магазинах так показують касиру, коли бажають отримати решту суми монетами. Жестами нерідко су­проводжують мовле­н­ня, що надає наочності та екс­пресивності роз­повіді. М. і жести, по­єд­нані в єдине ціле, до­зволяють загалом правильно оцінити психіч. і фіз. стан індивіда, а отже, скласти заг. характеристику особистості.

Літ.: Сикорский И. А. Всеобщая психология с физиогномикой в ил­люстрирован­ном изложении. К., 1904; Клименко В. В. Механізми психомоторики людини. К., 1977; Прон­ников В. А., Ла­данов И. Д. Язык мимики и жестов. Москва, 1998; Жестова мова і сучасність: Зб. наук. пр. К., 2008. Вип. 3; Екман П. Теорія брехні / Пер. з англ. К., 2012; Хміляр О. Ф. Психологія символічної регуляції дій і вчинків особистості. К., 2016.

О. І. Пенькова

Завантажити статтю