Мінералізація води

МІНЕРАЛІЗА́ЦІЯ ВОДИ́ — показник загального вмісту мінеральних речовин у воді (роз­чинених іонів та солей). Іноз. науковці використовують аналог. поня­т­тя «загальна кількість роз­чинених частинок» — Total Dissolved Solids (TDS). М. в. зумовлюється насамперед природ. чин­никами, зокрема геол. умовами р-ну походже­н­ня вод та рівнем роз­чин­ності мінералів порід, із якими вони контактують. Ви­значають М. в. як суму значень компонентів, отриманих при хім. аналізі конкрет. проби води. Найбільший вплив на М. в. річок, озер, під­зем. водонос. горизонтів (до 95 %) мають 7 осн. іонів: НСО_3- (гідрокарбонати), SO₄^2- (сульфати), Cl^- (хлориди), Ca²⁺ (кальцій), Mg²⁺ (магній), Na⁺ (натрій), K⁺ (калій). Вплив людини на М. в. у водних обʼєктах загалом не­значний, він виявляється через ски­да­н­ня шахт. вод з під­вищеною мінералізацію (у від­повід. регіонах), меншою мірою — через скиди пром. та госп.-побут. стіч. вод. М. в. вимірюють у мг/дм³ (мала концентрація) та г/дм³ (велика концентрація), або в несистем. одиницях — мг/л, г/л. За кордоном М. в. можуть виражати в міль­йон. частках — ppm (parts per million). Спів­від­ноше­н­ня між одиницями вимірюва­н­ня в мг/дм³ та ppm майже однакове, тому спрощено 1 мг/дм³ = 1 ppm. В океанолог. практиці замість терміну «М. в.» вживають термін «солоність морської води», що вимірюють у проміле ‰ (тисячна частка). На­ближеним до М. в. є поня­т­тя «сухий залишок» — заг. маса речовин, отримана після випарюва­н­ня фільтров. води з на­ступ. висушува­н­ням осаду за температури 105 °С до по­стій. маси; виражається в мг/дм³ (г/дм³). За ступенем мінералізації усі природні води можна поділити на 4 групи (г/дм³): прісні (до 1), солонуваті (1–10), со­лоні (10–50), ропа (понад 50). Прісні води — найважливіший ресурс, оскільки їх використовують для питного водопо­стача­н­ня. Але вони становлять лише 2,5 % від обсягу всієї гідро­сфери Землі, усе інше — солоні води океану та під­зем. водонос. горизонтів. Найменшу М. в. мають атмо­сферні опади (кілька десятків мг/дм³). М. в. усіх великих річок в Україні (та й у світі) є меншою 1 г/дм³. М. в. озер буває різною: 0,1–0,2 г/дм³ у Шацьких озерах (дуже прісна вода); 1,0–1,5 г/дм³ в придунай. озері Ялпуг; 90–160 г/дм³ в озері Сасик в Криму (ропа). Від­повід­но до нормат. вимог М. в. (сухий залишок) джерел госп.-питного водопо­стача­н­ня в Укра­їні не повин­на пере­вищувати 1 г/дм³, але за дефіциту пріс. води в конкрет. регіоні М. в. може сягати до 1,5 г/дм³ (за погодже­н­ням з гол. сан. лікарем). Є країни, напр., США, де прийнято вважати верх­ньою межею мінералізації пріс. вод 0,5 мг/дм³, що сприяє забезпечен­ню якіс. питною водою.

Завантажити статтю