Мінералогічний музей ім. академіка Є. Лазаренка

МІНЕРАЛОГІ́ЧНИЙ МУЗЕ́Й ім. академіка Є. Лазаренка Засн. 1852 проф. Львів університету Г. Лобажевським. Основою стали збережені колекції кабінету природн. історії, що були у ві­дан­ні університет. б-ки в корпусі на вул. Театральна, який 1848 згорів. Є також ві­домості про існува­н­ня мінералог. зі­брань ще в часи єзуїт. колегії, на базі якої засновано Львів. університет (1661). До серед. 20 ст. музей був у під­порядкуван­ні каф. мінералогії, його очолювали зав. цієї кафедри. 1953 за наказом Міністерства культури СРСР виділено у самост. під­роз­діл. Від­тоді каф. мінералогії Львів. університету та її зав. є наук.-пед. кураторами музею. Музей очолювали: М. Коробцова, Н. Лиса, С. Мартинова, О. Ушакова, М. Соболєв, Л. Григорчук, Л. Волкова, Б. Мамчур, від 2007 — І. Мамчур. Під керівництвом першого завідувач кафедри мінералогії (1864–68) проф. Ф. Циркеля була при­дбана колекція мінералів з 2,8 тис. зразків. 1868 музей поповнено новою колекцією, подарованою проф. С. Дуніним-Борковським. 1905 від­окремлено палеонтол. зразки, що стали основою Геол. (нині Палеонтол.) музею. 1945 роз­почався новий етап роз­витку музею, який повʼязаний з імʼям Є. Лазаренка. Тоді він за­ймав 2 кімнати заг. пл. 75 м², у яких на 26-ти вітринах екс­понували 3587 зразків мінералів. Для поповне­н­ня колекц. матеріалу на­прикінці 1940-х і на поч. 1950-х рр. Є. Лазаренко організував низку екс­педиц. та екс­курс. ви­їздів у різні регіони колиш. СРСР (Урал, Забайка­л­ля, Волинь, Карпати, Поді­л­ля та ін.) за участі викл., асп. і студентів. Пізніше музей до­укомплектовували зразками мінералів, що їх збирали студенти у місцях проходже­н­ня виробн. практик, випускники геол. факультету на місцях їхньої праці, спів­роб. й асп. на обʼєктах, де вони провадили н.-д. роботи. Від­булися обміни колекціями мінералів з Праз. нац. музеєм, Мінералог. музеєм Торонто (Канада) та ін. 1971 пере­дано 1264 зразки мінералів з каф. кри­стало­графії Львів. університету, 1979 подаровано 57 зразків мінералів Ін­ститутом геол. наук АН Казах. РСР. Нині у фондах — понад 14 тис. зразків мінералів з геол. утворень України, держав колиш. СРСР, Зх. Європи, Америки, Африки та ін. Вони роз­міщені у 83-х вітринах на пл. 330 м². Екс­позиц. фонд роз­ділено на стаціонар. (від­діли: заг. мінералогія; генет. мінералогія; системат. мінералогія; регіон. мінералогія) і тимчасовий. Стаціонарна екс­позиція багата колекціями псевдоморфозів, особливо скамʼяні-лих дерев, серед яких — зріз із Каліфорнії (60 см в поперечнику), уламки із Саксонії, Угорщини й околиць Львова, а також роз­маї­т­тям форм виділе­н­ня і властивостей мінералів групи кварцу (гірський кришталь, аметист, моріон, агати тощо), польових шпатів (альбіт, анортит, лабрадор, санідин, ортоклаз, амазоніт), кальциту та гіпсу. У музеї екс­понують деякі нові мінерали, від­криті на­прикінці 20 ст.: ферсманіт, гагариніт, лазаренкоїт, сребродольськіт та ін., а також мінерали або їхні різновиди, вперше виявлені на території України: унгварит (суміш опалу з нонтронітом), волнін (морфол. різновид бариту), сингеніт (калушит), донбасит, карпатит, Мn-феростильпномелан та ін. Окраса музею — кри­стал-велетень апатиту (масою понад 160 кг) зі скарнів Забайка­л­ля, великі кри­стали моріонового різновиду кварцу (понад 50 кг) і польового шпату (роз­міром 25 × 16 × 15 см) з камер. пегматитів Волині, піриту з добре вираженою штрихуватістю (масою понад 7 кг) з Березів. золоторуд. родовища на Уралі, друз. агрегати димчастого кварцу з пегматитів Уралу і самород. сірки з родовища Шор-Су в Серед. Азії. Тимчас. екс­позиції систематичні й тематичні або присвяч. знамен­ним подіям, найчастіше від­ображають нові надходже­н­ня цікавих і рідкіс. мінералів. Довготривалою темат. ви­ставкою є вітрина «Метеорити» (від­крита 1999), у якій зі­брано зразки метеоритів із різних регіонів світу, що їх ви­вчала ві­домий фахівець з косміч. мінералогії, доц. кафедри мінералогії А. Ясинська. Остан. роками дещо змінилася екс­позиція музею — окремо виділено та роз­ширено роз­діл, присвяч. онтогенії мінералів. У коридор. частині музею роз­міщено екс­позицію за процесами мінерало­утворе­н­ня: магматич., пегматитовим, низько-, середньо- і високотемператур. гідротермальним, скарновим, осадовим і метаморфічним. У окремих вітринах ви­ставлено мінерали евапоритів і грейзенів, друзи кварцу, флюорит, мармури України, мінерали з родовищ Тетюхе (Примор. край), Слюдянка (Прибайка­л­ля), Кольс. п-ова. Серед остан. поповнень музей. колекції — зразки мінералів з родовищ Далекого Сходу, які презентував випускник геол. ф-ту, а нині академік РАН О. Ханчук; зразки дуже рідкіс. мінералів (опурит, волконськоїт, хризокола) з Ізраїл. університету; рідкісні зразки косміч. походже­н­ня — хондрити й тектити, які подарував І. Бакуменко, унікал. кри­стали піриту з родовищ Іспанії, які подарував Л. Скакун. Музей слугує не тільки базою для навч. процесу і веде­н­ня наук. дослідж., його широко використовують для популяризації геол. і мінералог. знань серед різних верств населе­н­ня. 1983 музей від­значено почес. грамотою на Всесоюз. конкурсі-огляді вузів. музеїв у Москві. 1992 йому присвоєно імʼя Є. Лазаренка. 1996 музей брав участь в організації і проведен­ні ви­ставки «Мінерали України» на 15-й Між­нар. ви­ставці-ярмарку мінералів у м. Мі­школьці (Угорщина).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю