Мініатюрне видання

МІНІАТЮ́РНЕ ВИДА́ННЯ – книга невеликого формату, надрукована шрифтом маленького розміру. У різних країнах макс. величина М. в. не однакова. Найбільш розповсюдж. є такі граничні межі М. в.: для стародруків і вид. 19 ст. — 1/32 і 1/64 друк. аркушів, для пізніших вид. — 1/128 і 1/256 друк. аркушів, розмір сторінки — 3 дюйми (до 76 мм); у пострад. країнах — до 100 мм. Різновидом М. в. є мікрокниги — вид., менші 20 мм, для читання яких потрібна лупа. Найменшою книгою (0,6 мм^², 12 сторінок) вважають «Кобзар» Т. Шевченка, створений М. Сядристим; читати текст можна за допомогою мікроскопа. Мініатюрні рукописні книжки відомі з часів Античності та Середньовіччя; М. в. — від 15 ст. На вип. книжок невеликого формату спеціалізувався наприкінці 15 — в 16 ст. видавн. дім Альдів у Венеції (нині Італія); в 17 ст. голланд. фірма Ельзевірів запровадила вузький формат М. в. Для укр. книговидання 17–18 ст. книжки малого розміру (Псалтир, Молитвослов, Каноник) були характер. явищем — відомо 72 вид. форматом 16°, 18°, 24° і 32°. Серед укр. М. в. 19 ст. найбільш відомий «Кобзар» Т. Шевченка завбільшки 55×85 мм, підготовл. Ф. Вовком, А. Ляхоцьким і надрук. в Женеві (Швейцарія) 1878 в друкарні «Громади», тираж якого переправляли в Рос. імперію нелегально серед цигарк. паперу «Awadi» такого ж формату. Масове налагодження друку М. в. здійснило в Києві «Южно-русское книгоиздательство Ф. А. Йогансона» (працювало 1874–1917; випускало серії «Крошка» (1891–95) та «Лилипут» (від 1914). До серед. 19 ст. М. в. виготовляли з друкар. набору або у вигляді цільногравій. вид., пізніше — фотомех. способом репродукування. Це особл. вид видавн. продукції, зразок полігр. мистецтва; найбільш популяр. серед колекціонерів-бібліофілів. Окремі зібрання М. в. є в багатьох б-ках і музеях світу, зокрема в Україні — у Бібліотеці України ім. В. Вернадського Національній, Науково-педагогічній бібліо­теці ім. В. Сухомлинського Державній, Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Гончара, Книги та книгодрукування Музеї. Створ. Горлівський музей мініатюрної книги ім. В. Разумова.

Літ.: Миниатюрные книги СССР: Библиогр. указ. Москва, 1975. Т. 1–2; 1979–89. Кн. 1–10; Рабинович М. А. «Южно-русское издательство» Ф. А. Иогансона. С.-Пе­тербург, 1999; 2000; Доркену А. Колекція «Мініатюрні книги» у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського // Вісн. Книжк. палати. 2013. № 14; Дзира О. І. Мініатюрні книжки як вид бібліофільських видань (на прикладі колекції відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) // Рукописна та книжк. спадщина України. 2015. Вип. 19.

Г. І. Ковальчук

Рекомендована література

1. Миниатюрные книги СССР: Библиогр. указ. Москва, 1975. Т. 1–2;
   Google ScholarInternet
2. 1979–89. Кн. 1–10;
   Google ScholarInternet
3. Рабинович М. А. «Южно-русское издательство» Ф. А. Иогансона. С.-Пе­тербург, 1999;
   Google ScholarInternet
4. 2000;
   Google ScholarInternet
5. Доркену А. Колекція «Мініатюрні книги» у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського // Вісн. Книжк. палати. 2013. № 14;
   Google ScholarInternet
6. Дзира О. І. Мініатюрні книжки як вид бібліофільських видань (на прикладі колекції відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) // Рукописна та книжк. спадщина України. 2015. Вип. 19.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю