Мінімалізм

Визначення і загальна характеристика

МІНІМАЛІ́ЗМ (від лат. minimus — найменший) — напрям у мистецтві другої половини 20 ст., що склався, з одного боку, як реакція на підкреслену спонтанність та емоційну відкритість поширеного у 1950-х рр. абстрактного експресіонізму, з іншого — як протоконцептуальне явище, де аналізували засади мистецтва, використовуючи підкреслено лаконічні, зроблені переважно промисловим шляхом форми, ритмізовані композиції, монохромні кольори, програмно вилучаючи з творчого процесу самовираження та індивідуальність автора. Ін. назви — мистецтво первин. структур, аbc-art, серійне мистецтво, постживописна абстракція, холодне мистецтво. Окреслений на поч. 1960-х рр. у США, М. позначився у музиці, живописі, скульптурі, архітектурі. М. базується на абстракт., неантропол. формах, чіткій логічності побудови, принципах серійності, тавтологічності, відкидає будь-який ілюзіонізм, деталізацію, ієрархію виражал. засобів, утверджуючи їхню рівноцінність у творі, наголошуючи на гранич. простоті композиції, темпорал. та об’ємно-простор. рішення. Концептуал. засади М. заперечують асоціативність, метафоричність, символічність і декоративність у мистецтві, підкреслюючи самоцінність форми, прагнення утвердити притаманну їм силу. Одночасно М. спрямований на активізацію глядац. сприйняття, важливість не лише суто зорових, а й психомотор. його складових. У теор. засадах М. відображено естетико-філос. принципи протестантизму, сх. реліг. та філос. учень, у яких важливу роль відіграють медитація, споглядальність, мовчання, паузи, категорія пустоти. Традиц. види мистецтва (живопис, скульптура) у М. розглядають як «специф. об’єкти», що відзначаються стабільністю, нечутливістю до руху часу, зроблені з сучас. матеріалів, протиставляючи себе класич. матеріалам мистецтва (алюміній, мідь, сталь, анодоване чи оцинков. залізо, вогнетривка цег­ла, полімер. гума, метал. дріт, свинець, фанера, люмінесцент. світильники). Витоки М. у візуал. мистецтві закладені в дадаїзмі та конструктивізмі. Попередники М. у візуал. мистецтві: Е. Рейнгард, Ф. Стелла, Б. Ньюмен, Т. Сміт. Серед представників М. — К. Андре, Д. Флейвін, Дж. Маккрекен, Л. Белл, М. Бочнера, Р. Райман, Б. Мерден, практики та художники-теоретики напрямку — Д. Джадд, С. Левіт, Р. Морріс. «Специф. об’єкти» М. складені з простих геом. площин та об’ємів, часто є порож. паралелепіпедами, конусами, гранчастими структурами, рівномірно пофарбов. прямокутними планшетами з різних матеріалів (фанери, цинку та ін.). Велике місце належить порож. об’ємам різної конфігурації з ретельно відпрацьованою або грубою поверхнями. Мінімаліст. об’єкт — конструкція свідомості, що вилучає будь-які асоціації чи посилання до зовн. світу. Важливим елементом худож. змісту геом. образів М. є їхні зміни в процесі сприйняття: перспективні скорочення, ракурси освітлення, споглядання з різних боків і точок зору. У концепції М. використані закони сприйняття, відкриті школою ґештальтпсихології. Попри заперечення асоціативно-змістового позаформал. значення твору М. розробив нову естетику, що знайшла поширення в арх-рі та дизайні. Арх-ра та оформлення інтер’єрів М. визначаються вишуканим лаконізмом форм, особливою увагою до структури, конструкцій та композиції простору, уникненням декору і прикрас. Кожний елемент має функціонал. призначення. Переважають прості геом. форми та об’єми. Особива роль належить ефектам освітлення, звідси — великі на всю стіну вікна, пласкі дахи з скляними фрагментами, приховане підсвічування по периметру інтер’єру. Витоки архіт. М. — у традиціях япон. архітектури та розробках нідерланд. групи «De Stijl». Засади архітектури М. сформульов. архітектором і теоретиком Л. Міс ван дер Роє, чий принцип «менше — значить більше», визначив гол. особливості стилю. Великого значення в арх-рі М. надають якості матеріалів, переважно природних (камінь, мармур, дерево, скло) та хромов. сталі. Особливу увагу приділяють відтінкам монохром. стриманих нейтрал. кольорів (білого, сірого, бежевого тонів). Архітектори М. — Л. Міс ван дер Роє, Д. Паусон, К. Сильвестрина, Т. Андо. Естетика та принципи М. актуальні в арх-рі та дизайні поч. 21 ст.

Завантажити статтю