Мінський Михайло Григорович

Визначення і загальна характеристика

МІ́НСЬКИЙ Михайло Григорович (справж. — Спірін; 12. 08. 1918, с. Тихий Пльос, нині Бугаєво Курган. обл., РФ — 09. 10. 1988, м. Звол­ле, провінція Оверейсел, Нідерланди) — спів­ак (баритон). Навч. на геол. факультеті Казан. університету (РФ), в Казан. муз. училищі (1938–40), Моск. консерваторії (1940–41; кл. М. Владимирової). 1941 мобілізов. до Червоної армії. Потрапив у полон, до 1945 пере­бував у труд. таборі в Німеч­чині. Артист. діяльність роз­почав солістом капели «Трембіта» під керівництвом К. Цепенди (1944–45), спів­ав в Укр. капелі бандуристів під керівництвом Г. Китастого (Німеч­чина, 1946–49). Від 1949 мешкав у США, був учасником опер. ансамблю Б. Пʼюрка (1949–53), солістом капели бандуристів ім. Т. Шевченка (1949–78) в Детройті, дебютував на сцені італ. опери «Ла Скала» (1963). Навч. вокалу в Держ. університеті Луїзіани (США, 1951), приватно — в Лондоні й Римі. 1963–64 спів­ав у опері м. Ґельзенкірхен (Німеч­чина). Періодично ви­ступав на опер. сценах Нью-Йорка, Бостона, Нового Орлеана; із сольними концертами — в «Карнеґі-Голл» (Нью-Йорк, 1953, 1954, 1958). Від 1978 по­стійно мешкав у Нідерландах, керував укр. хором у м. Звол­ле. Диригував хорами урал. козаків у Ґлазґо (1982–84), донських козаків С. Жарова (1984–88). М. активно пропагував укр. музику за кордоном. Володів сильним голосом широкого діапазону з красивим «металевим» тембром і чудовими верхами. У своїй виконав. майстерності на­ближався до мистецтва Б. Гмирі, чий талант високо шанував. У репертуарі — твори М. Лисенка, В. Барвінського, Д. Січинського, К. Стеценка, Я. Степового, К. Дань­­кевича, В. Косенка, А. Гнатишина, М. Фоменка, А. Кос-Анатоль­ського, П. Майбороди, О. Білаша, українські народні пісні. Виконував пісні М. Гайворонського, Л. Лепкого, Р. Купчинського. М. по­стійно брав участь в укр. концертах у США і Канаді, гастролював у Європі (Італія, Німеч­чина, Швейцарія, Франція, Швеція, Нідерланди) та Австралії (Мельбурн, Сідней, 1972, 1984). На амер. фірмах записав платівки «Геть­мани», «Струни серця», «Богиня степова», «Маєва нічка», «Чорний ліс», «Моя стежина», «І Ти воскреснеш, Україно». Партії: Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Амонасро, Жермон, ді Луна («Аїда», «Травіата», «Трубадур» Дж. Верді), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавал­ло).

Літ.: Гарасевич М. Спів­ак Михайло Мінський // Вісті. 1970. № 3; Станіславів В. Баритон Михайло Мінський // Новий шлях. 1971, 30 жовт.; Нитченко Д. Рідна пісня зворушила наші серця. Мінський у Австралії // Нові дні. 1972. № 9; Приходько М. Про нашого спів­учого Михайла Мінського // Свобода. 1978, 16 квіт.; Гольдштейн М. Памяти Михаила Минского // Новое рус­ское слово. 1988, 6 нояб.; Житкевич А. Роз­сіяні світами. Т. 2. Т., 2015.

А. С. Житкевич

Завантажити статтю