МІНЦ Ісак Ізраїльович (22. 01(03. 02). 1896, с. Кринички Катеринослав. губ., нині смт Дні­проп. обл. — 05. 04. 1991, Москва) — історик КПРС. Доктор історичних наук (1936; без захисту дис.), академік АН СРСР (1946). Герой Соц. Праці (1976). Сталін. (1943, 1946) і Ленін. (1974) премії, Державна премія СРСР (1983). Державні нагороди СРСР. Навч. у Верх­ньодні­пров. гімназії (нині Дні­проп. обл.), Харків. фельдшер. школі. 1917 вступив до більшов. партії. Був комісаром 46-ї стрілец. дивізії 14-ї армії Пд. фронту та 1-го кін­ного корпусу Червоного козацтва, брав без­посередню участь у придушен­ні антибільшов. пов­стан. руху в Україні та роз­стрілах заручників. Закін. Ін­ститут червоної професури у Мос­кві (1926). Від­тоді — завідувач кафедри ленінізму на між­нар. ленін. курсах із під­готовки іноз. комуністів до рев. діяльності. 1931–49 — відп. секр. гол. ред. вид. «История граж­­данской войны в СССР» (Москва, 1935, т. 1; 1942, т. 2). Очолював каф. історії СРСР у Моск. ін­ституті історії, філософії і літ-ри та Моск. університеті (1932–49), ВПШ при ЦК КПРС (1937–49), Моск. пед. ін­ституті (1950–72). У 1949 в ході кампанії боротьби з космополітизмом за­знав пере­слідувань за звинуваче­н­нями в антипатріотизмі та євр. протекціонізмі. Від 1954 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту історії СРСР АН СРСР (Москва). Ініціатор створе­н­ня і голова (1962–89) наук. ради АН СРСР з історії Великої Жовтн. соціаліст. революції. Тривалий час залишався провід. парт. істориком, входив до редколегій низки колектив. вид., серед яких — «Документы по истории граж­данской войны в СССР» (т. 1, 1940), «История дипломатии» (т. 2–3, 1945), «История Ком­мунистической партии Советского Союза» (1959; 1962; усі — Москва).