Мінц Ісак Ізраїльович

МІНЦ Ісак Ізраїльович (22. 01(03. 02). 1896, с. Кринички Катеринослав. губ., нині смт Дніпроп. обл. — 05. 04. 1991, Москва) — історик КПРС. Доктор історичних наук (1936; без захисту дис.), академік АН СРСР (1946). Герой Соц. Праці (1976). Сталін. (1943, 1946) і Ленін. (1974) премії, Державна премія СРСР (1983). Державні нагороди СРСР. Навч. у Верхньодніпров. гімназії (нині Дніпроп. обл.), Харків. фельдшер. школі. 1917 вступив до більшов. партії. Був комісаром 46-ї стрілец. дивізії 14-ї армії Пд. фронту та 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, брав безпосередню участь у придушенні антибільшов. повстан. руху в Україні та розстрілах заручників. Закін. Інститут червоної професури у Мос­кві (1926). Відтоді — завідувач кафедри ленінізму на міжнар. ленін. курсах із підготовки іноз. комуністів до рев. діяльності. 1931–49 — відп. секр. гол. ред. вид. «История граж­данской войны в СССР» (Москва, 1935, т. 1; 1942, т. 2). Очолював каф. історії СРСР у Моск. інституті історії, філософії і літ-ри та Моск. університеті (1932–49), ВПШ при ЦК КПРС (1937–49), Моск. пед. інституті (1950–72). У 1949 в ході кампанії боротьби з космополітизмом зазнав переслідувань за звинуваченнями в антипатріотизмі та євр. протекціонізмі. Від 1954 — старший науковий співробітник Інституту історії СРСР АН СРСР (Москва). Ініціатор створення і голова (1962–89) наук. ради АН СРСР з історії Великої Жовтн. соціаліст. революції. Тривалий час залишався провід. парт. істориком, входив до редколегій низки колектив. вид., серед яких — «Документы по истории гражданской войны в СССР» (т. 1, 1940), «История дипломатии» (т. 2–3, 1945), «История Коммунистической партии Советского Союза» (1959; 1962; усі — Москва).

Рекомендована література

1. Октябрь и Гражданская война в СССР: Сб. к 70-летию академік И. Минца. 1966;
   Google Scholar Internet
2. Поляков Ю. А. Он был таким раз­ным // К истории рус. революций: со­бытия, мнения, оценки. 2007 (обидві — Москва).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю