Міоценова епоха і міоценовий відділ

МІОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І МІОЦЕ́НОВИЙ ВІ́Д­ДІЛ (від грец. μείων — менший, менш значний і καινός — новий, сучасний) — рання епоха неогенового періоду кайнозойської ери та від­клади, що утворилися в той час (див. Неогеновий період і неогенова система, Кайнозойська ера і група). Міоцен. епоху (М. е.), або міоцен, виділив 1833 шотланд. геолог Ч. Лаєлл. Саме таку назву для цієї епохи обрав тому, що тоді існувало лише 18 % сучас. морських без­хребетних. М. е. почалася 23,03 млн р. тому після теплішої олігоцен. епохи (див. Олігоценова епоха і олігоценовий від­діл) і закінчилася 5,333 млн р. тому. Після міоцену на­став холодніший пліоцен (див. Пліоценова епоха і пліоценовий від­діл). Віки М. е.: Мес­сінський (7,246–5,333 млн р. тому), Тортонський (11,63–7,246 млн р. тому), Сер­равальський (13,82–11,63 млн р. тому), Лангійський (15,97–13,82 млн р. тому), Бурдігальський (20,44–15,97 млн р. тому), Аквітанський (23,03–20,44 млн р. тому). Під час епохи від­бувалося активне горотворе­н­ня та було характерне чергува­н­ня солоних і майже прісновод. морських басейнів. Тривав рух континентів у напрямку сучас. роз­ташува­н­ня. Надалі зближалися Індія та Азія і Африка та Євразія. Роз­почалося збільше­н­ня Анд та формува­н­ня гірських масивів у зх. частині Пн. Америки та в Європі. На­прикінці міоцену тимчасово висохло Серед­земне море. Клімат залишався помірно теплим, але глобал. охолодже­н­ня продовжувалося (див. Льодовикові періоди). Крига повністю вкрила полюси Землі. Флора була схожою до сучасної, однак тропічні рослини поширювалися значно пів­нічніше, ніж нині. Через охолодже­н­ня та висиха­н­ня повітря ліси витіснялися степами. Травʼяне різномані­т­тя сприяло поширен­ню травоїд. тварин, зокрема й жуйних. Сучасні риси мали вовки, єноти, коні, бобри, олені, верблюди та кити. Роз­вивалися гіпаріони, жирафи, страуси. Вже існували бл. 100 видів мавп, зокрема й людиноподібні. До кін. епохи були сформовані усі сучасні біол. родини птахів. У межах України від­клади міоцену (піски, глини, вапняки та ін.) поширені у Пере­дкарпат. і Закарпат. прогинах, на Волино-Поділ. плиті, в Причорномор. западині та Криму. З цими від­кладами повʼязані Калусько-Голинське родовище калійних солей, Стебницьке родовище калійних солей, Солотвинське родовище камʼяної солі та ін.

Завантажити статтю