МІРОШНИЧЕ́НКО Євгенія Семенівна (12. 06. 1931, с. Радянське, нині Графське Вовчанського р-ну Харківської обл. — 27. 04. 2009, Київ) — спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог, музично-громадська діячка. Професор (1991). Народний артист УРСР (1960), СРСР (1965). Герой України (2006). Державні премії УРСР імені Т. Шевченка (1972), СРСР (1981). Орден Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2001). Лауреатка Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Москва, 1957, срібна медаль), Між­народного конкурсу вокалістів (м. Тулуза, Франція, 1958, 2-а премія). Закінчила Київську консерваторію (1957; клас М. Донець-Тес­сейр). Стажувалася в італійському театрі «Ла Скала» (Мілан, 1960). У 1957–94 — солістка Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка. Водночас від 1980 працювала у Національній музичній академії України (Київ): від 1991 — професор кафедри сольного співу. Володіла красивим, легким і рухливим голосом широкого діа­пазону (понад 4 октави), чудовою віртуозною технікою, яскравим артистичним талантом. У репертуарі — старовин­ні вокальні твори, народні пісні, твори українських композиторів (О. Білаша, А. Кос-Анатольського, М. Кропивницького, Ю. Мейтуса, М. Скорика), романси російських (С. Рахманінова, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського) та західних (К. Сен-Санса, Й. Штраус­са) композиторів. На фірмі «Мелодія» записала на платівки українські народні пісні, концерт Р. Ґлієра для голосу з орке­стром, арії з опер. Гастролювала у США, Канаді, Польщі, Китаї, Болгарії, Румунії, Франції, Японії, Німеч­чині. Має записи у фондах Національної радіокомпанії України, на грамплатівках. Створила власну школу вихова­н­ня молодих спів­аків, продовжила педагогічні традиції М. Донець-Тес­сейр. Серед учнів – М. Дідик, С. Ковнір, О. Нагорна, В. Степова, К. Стращенко, С. Чахоян. Ініціаторка створе­н­ня в Києві камерного театру «Мала опера», покликаного зна­йомити з малові­домим класичним репертуаром і сучасними творами, а також дати можливість молодим спів­акам працювати в Україні. Про Мірошниченко знято фільми «Образи» (1979), «Лючія ді Лам­мермур» (1980; обидва — режисер О. Бійма), «Життя як день» (1992). У 2019 на будинку, де мешкала Мірошниченко, встановлено меморіальну дошку. Екс­позицію її творчого і жит­тєвого шляху висвітлена в Вовчанському історико—крає­знавчому музеї.