Мірошниченко Іван Єгорович

МІРОШНИЧЕ́НКО Іван Єгорович (11. 09. 1936, м. Ізюм Харків. обл. — 11. 12. 2006, там само) — поет, публіцист. Член НСПУ (1970). Літ. премія ім. Олександра Олеся (1996). Закін. Київський університет (1968). Від 1954 працював токарем, лісорубом, столяром, вантажником; від 1965 — у пресі, 1968–72 — ред. літ.-драм. мовлення на Харків. радіо. Дебютував віршами 1964 у ж. «Дніпро» та «Україна». У 1970-х рр. з видавництва «Прапор» (Харків) вилучено його поему «Тополя», автора звинувачено в ідей. збоченні, близькому до націоналізму. М. зазнав цькувань з боку тоталітар. системи, певний час не друкувався, повернувся до рідного міста, де до 1987 працював слюсарем. Творче кредо поета — художньо яскраво і виразно відображена реальність. Тематика творів розмаїта, манера письма сповідальна, слово виважене, точне, характери і колізії вихоплені з реал. життя. Написав декілька сатир. та гуморист. творів — «То нема чогось, то є», «Не впізнав», «Сам собі пан», «Сповідь Кмета, козирного поета», «Навпаки до ринку».

Тв.: Пласти. 1965; Сіль глибин. 1967; Материні маки. 1981; Берег пам’яті. 1988; Сповідь. 1996; Розмова з долею. 2005 (усі — Харків).

А. П. Стожук

Основні твори

Пласти. 1965; Сіль глибин. 1967; Материні маки. 1981; Берег пам’яті. 1988; Сповідь. 1996; Розмова з долею. 2005 (усі — Харків).