Мірошниченко Микола Миколайович

Визначення і загальна характеристика

МІРОШНИЧЕ́НКО Микола Миколайович (16. 12. 1946, за паспортом — 01. 01. 1947, с. Третяківка Біловод. р-ну Ворошиловгр., нині Луган. обл. — 07. 07. 2009, Київ) — поет, перекладач, літературознавець, журналіст, паліндроміст. Член НСПУ (1997). Літ. премія ім. М. Рильського (2007). Закін. Луган. пед. інститут (1968). Був методистом Луган. обл. Будинку нар. творчості. За виступи в оборону української мови зазнав переслідувань з боку КДБ. Учителював на Запоріжжі та Київщині. 1980–96 — кор. відділу нац. літ-р та зарубіж. зв’язків г. «Літературна Україна». Був заст. нач. прес-центру МНС України, працював у ж. «Охорона праці» та «Надзвичайна ситуація». Вивчав азерб. мову в Баку (1976–78), стажувався на курсах турец. мови у Стамбулі (1994). Ініціатор і співзасн. літ. групи «Геракліт» (1991), Міжнар. асоц. візуал. мовлення (1997), чл. Планетар. управи паліндромії, Наук. і мист. братства зорослова. Автор поет. зб. «Рік-осокір» (1984) та «Око» (1989; обидві — Київ). Поет. творчість М. відзначається розкутістю, метафоричністю, глибоким проникненням в образну стихію сх. поезії, поєднанням її з укр. поет. традицією, вдалим синтезом сюрреаліст. відчуття і поет. прагматизму. М. — майстер експерим. та зорової поезії, відроджував призабуті поет. фігури, переносив на укр. ґрунт рідкісні форми сх. поезії (рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба), експериментував з різними поет. формами і жанрами. Перекладав зарубіжну зорову поезію та паліндромні вірші. Досліджував паліндромію як явище в історії, мові та літ-рі. Написав кілька статей, присвяч. укр. паліндромові: «Українська мова, на щастя, має все» // «Вечірній Київ», 1993, 1 квіт.; «300-річчя українського паліндрома» // «Вітрила–95», К., 1995; «Туди-сюди однаково» // «Дошкільне виховання», 1996, № 10; «Побачити луну навиворіт» // «Зрима рима: літопис творчих подій в українській візуальній поезії, мистецтві поезографіки», 1998, № 1. Його візуал. вірші експонувалися на виставках у США, Канаді та Великій Британії. Саме в паліндромії М. увів у мовно-поет. вжиток чимало призабутих, рідковживаних, регіонал. специфіч. слів, чим значно збагатив укр. словови­слів. Досвід перекладу поезій зі сх. мов вплинув на його оригінал. поет. творчість. Твори М. перекладено азерб., кримськотатар., рос., угор., англ., латис. мовами. Автор перекладів і упорядник понад 10-ти книжок, зокрема антологій: з азерб. — зб. «Азербайджанське оповідан­ня» (1984; перекл. 8-ми авторів), Ю. Самедоглу «День страти: Роман, оповідання» (перекл. оповідань), Т. Махмуд «Горішина: Вір­ші для дітей» (обидві — 1987), Саят-Нова «Лірика» (1989; перекл. азерб. доробку вірмен. поета), А. Абдулла «Не сказане мною: Поезії» (1996), «Антологія азербайджанської поезії (ХІІ–ХХ ст.)» у 2-х т. (2006); з кримськотатар. — антологія різномов. поезії України «На нашій, на своїй землі» у 3-х кн. (1995; перекл. з кримськотатар. мови віршів Ш. Селіма, Ю. Кандима, А. Велієва, Ю. Теміркая, А. Кокій та ін.), Ю. Кандим «Сары ань. Жовта мить» (1997) та «Юрекнен къаплангъан ер. Серцем прикрита земля» (2008), антології кримськотатар. поезії 13–20 ст. «Окрушина сонця» (2003) та прози 14–20 ст. «Молитва ластівок» (2006; обидві — спів­упорядник Ю. Кандим), автор. зб. «Брама Сходу» (2004), Ш. Алі «Эки дюнья арасында. Між двох світів іду» (2007), книжки Ю. Теміркаї, Т. Керіма; з турец. — зб. світ. поезії 20 ст. «Заграва» (1989; перекл. віршів О. Велі, Ф.-Х. Даґларджі, О. Ріфата). Після смерті видано автор. антологію перекладача «На світловидноті» (2009). Усі зазнач. книги опубл. у Києві.

Завантажити статтю