МІРЮ́ТА Юрій Петрович (12(25). 02. 1905, с. Маціївка, нині Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 24. 10. 1976, Київ) — вчений-агроном. Доктор біо­логічних наук (1966), професор (1966). Закін. Уман. с.-г. ін­ститут (1927). Від­тоді працював викл. у Камʼян. с.-г. технікумі (обидва — нині Черкас. обл.); 1930–31 — доцент кафедри генетики і селекції овоч. культур Луган. овоч. ін­ституту; 1932–33 — завідувач кафедри селекції і насін­ництва Середньоазіат. плодоовоч. ін­ституту (м. Ленінабад, нині Худжанд, Таджики­стан); 1937–39 — зав. лаб. цитології і генетики Всесоюз. ін­ституту олій. культур (м. Краснодар); 1939–44 — завідувач кафедри генетики і селекції рослин Горьков. університету (нині Нижній Новгород; обидва — РФ); 1944–48 — завідувач кафедри селекції і насін­ництва Одес. с.-г. ін­ституту; 1948–58 — зав. лаб. гетерозису Ін­ституту генетики і селекції АН УРСР (Харків); 1958–66 — зав. лаб. гетерозису Ін­ституту цитології і генетики Сибір. від­діл. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ); 1966–75 — зав. лаб. генетики Укр. НДІ землеробства (смт Чабани Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.). Наукові дослідже­н­ня: пита­н­ня генетики систем роз­множе­н­ня рослин, зокрема за вибірковості при конʼюгації хромосом різних геномів («ефект Мірюти»), пилку свого чи ін. генотипу в процесі запиле­н­ня; генетика статі у дводом. рослин. Засн. наук. школи з питань генетики систем роз­множе­н­ня рослин.