Мірюта Юрій Петрович
МІРЮ́ТА Юрій Петрович (12(25). 02. 1905, с. Маціївка, нині Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 24. 10. 1976, Київ) — вчений-агроном. Доктор біологічних наук (1966), професор (1966). Закін. Уман. с.-г. інститут (1927). Відтоді працював викл. у Кам’ян. с.-г. технікумі (обидва — нині Черкас. обл.); 1930–31 — доцент кафедри генетики і селекції овоч. культур Луган. овоч. інституту; 1932–33 — завідувач кафедри селекції і насінництва Середньоазіат. плодоовоч. інституту (м. Ленінабад, нині Худжанд, Таджикистан); 1937–39 — зав. лаб. цитології і генетики Всесоюз. інституту олій. культур (м. Краснодар); 1939–44 — завідувач кафедри генетики і селекції рослин Горьков. університету (нині Нижній Новгород; обидва — РФ); 1944–48 — завідувач кафедри селекції і насінництва Одес. с.-г. інституту; 1948–58 — зав. лаб. гетерозису Інституту генетики і селекції АН УРСР (Харків); 1958–66 — зав. лаб. гетерозису Інституту цитології і генетики Сибір. відділ. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ); 1966–75 — зав. лаб. генетики Укр. НДІ землеробства (смт Чабани Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.). Наукові дослідження: питання генетики систем розмноження рослин, зокрема за вибірковості при кон’югації хромосом різних геномів («ефект Мірюти»), пилку свого чи ін. генотипу в процесі запилення; генетика статі у дводом. рослин. Засн. наук. школи з питань генетики систем розмноження рослин.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О тетраплоидном происхождении и константном гибридном состоянии Azachis hypogaea L. // Докл. АН СССР. 1948. Т. 59, № 1; Гетерозис и полиплодия // Тезисы докл. делегатов съезда Всесоюз. ботан. об-ва. Ленинград, 1957. Вып. 1; Об избирательности конъюгации хромосом у полиплоидов // Полиплоидия и селекция. Москва; Ленинград, 1965; Цитологические возможности закрепления гетерозиса. К., 1966; Периодическая смена инбридинга и кроссбридинга при естественном размножении растений // Докл. АН СССР. 1969. Т. 187, № 5.
Рекомендована література
- Бобер А. Ф. Мірюта Юрій Петрович (1905–1976) // Вчені-генетики, селекціонери та рослинники. Кн. 7. К., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
