Містобудування

Визначення і загальна характеристика

МІСТОБУДУВА́ННЯ — галузь соціальної, економічної та архітектурно-будівельної діяльності, метою якої є створе­н­ня повноцін­ного жит­тєвого середовища для праці, побуту і від­починку міського населе­н­ня, забезпече­н­ня охорони довкі­л­ля, раціонального природокористува­н­ня та збереже­н­ня культурної спадщини. М. спрямовано на про­гнозува­н­ня роз­витку, проектува­н­ня і забудову міських поселень на основі досягнень НТП, з урахува­н­ням сучас. соц.-екон., сан.-гіг. і архіт.-планувал. вимог. Соц. основи М. в Україні закладено на поч. 1930-х рр. Прагне­н­ня максимально на­близити житло (див. також Житлова політика) до місць праці зумовило будівництво робітн. селищ (соцмістечок) — при Харків. трактор. заводі, Дарниц. шовк. комбінаті в Києві, пришахт. і пром. під­приємствах Донбасу та ін. Згодом в основу роз­витку й забудови міст покладено принцип зонува­н­ня тер. із виділе­н­ням зон для роз­витку промисловості, житл. будівництва, від­починку (див. Зелена зона), мікрора­йонува­н­ня житл. тер. На новому етапі роз­витку України складаються перед­умови під­вище­н­ня соц.-екон. спрямованості роз­витку й забудови міст, формува­н­ня повноцін. жит­тєвого середовища з урахува­н­ням конкрет. умов кожного міста, нового соц. устрою держави та екон. реформ. Сучасні умови та пер­спективи роз­витку міст зумовили необхідність пере­оцінки пріоритетів і ви­значе­н­ня нових напрямів для подальших глобал. пере­творень, потребують до­корін. змін в організації містобуд. про­цесу, тому сучасну містобуд. політику спрямовано на пошук ефектив. засобів упр. роз­витком міст. Актуал. на сучас. етапі є пере­орієнтація роз­витку міст із галуз. на соц. спрямованість з урахува­н­ням потреб насел., інтересів міста, його величини, активності роз­витку екон. і ресурс. можливостей, екол. ситуації, місц. традицій тощо. Гол. засади містобуд. політики України ви­значено в Законах України «Про основи містобудува­н­ня» (1992), «Про регулюва­н­ня містобудівної діяльності» (2011; 2017), де перед­бачено принципи держ. регулюва­н­ня та контролю у сфері роз­витку й забудови міст, юрид. статусу проект. документації, що створює правову основу для містобуд. практики. М. — цілеспрямов. діяльність держ. органів місц. самоврядува­н­ня, під­приємств, установ, організацій, громадян, обʼєд­нань громадян зі створе­н­ня та під­трима­н­ня повноцін. жит­тєвого середовища, що складається з про­гнозува­н­ня роз­витку насел. пунктів і тер., планува­н­ня, забудови та ін. викори­ста­н­ня тер., проектува­н­ня, будівництва обʼєктів М., спорудже­н­ня ін. обʼєктів, рекон­струкції істор. насел. пунктів зі збереже­н­ням традиц. характеру середовища, ре­ставрації та реабілітації обʼєктів культур. спадщини, створе­н­ня інж. і транс­порт. інфра­структури. М. ви­значає пер­спективи роз­витку та удосконале­н­ня матер.-простор. середовища в мас­штабах країни, регіонів, областей, насел. пунктів. Містобуд. політика ви­значає систему цілеспрямов. рішень, повʼя­за­них із про­гнозува­н­ням роз­витку і планува­н­ням тер. різного функціонал. при­значе­н­ня, з проектува­н­ням, будівництвом і рекон­струкцією архіт. споруд, з охороною, збереже­н­ням і благоустроєм ландшафтно-рекреац. (див. Архітектура ландшафтна) і природно-заповід. обʼєктів, зі створе­н­ням інж. та транс­порт. інфра­структури. Теорію та практику сучас. М. спрямовано на комплексне досягне­н­ня соц., екон., екол., естет. ефектів. Соц. ефект характеризується поліпше­н­ням умов прожива­н­ня насел. та якості міського середовища, зокрема додатк. збільше­н­ням обладнаної житл. площі, зменше­н­ням витрат часу на по­їздки до центру міста, місць труд., культурно-побут. тяжі­н­ня та зон від­починку, оздоровле­н­ням міського середовища, роз­селе­н­ням більшості насел. у р-нах із най­сприятливішими сан.-гіг. й мікроклімат. умовами. Екон. ефекту досягають за рахунок найдоцільнішого роз­міще­н­ня й роз­селе­н­ня, будівництва та екс­плуатації міських обʼєктів, економії тер., поліпше­н­ня структури житл. фонду, рац. організації системи культурно-побут. обслуговува­н­ня, транс­порту й інж. устаткува­н­ня. Екол. ефект є результатом природо­охорон. заходів, спрямов. на поліпше­н­ня навколиш. середовища, збереже­н­ня екол. рівноваги на урбанізов. тер. (див. Екологія міста, Урбанізація, Урбаністика). Естет. ефект створюють за рахунок збереже­н­ня цін­ної забудови, істор. планувал. структури, поліпше­н­ня архіт.-худож. виразності міста тощо. Оцінка ефективності містобуд. рішень базується на принципах роз­рахунку ефективності капітал. вкладень. Гол. проект­но-планувал. документом, що ви­значає пер­спективи роз­витку насел. пункту, є генплан насел. пункту. З метою деталізації рішень затвердженого генплану роз­робляють детал. плани тер., що стають основою проектів забудови житл. р-нів, мікрора­йонів. Важливим засобом здійсне­н­ня містобуд. політики в Україні є роз­виток М. на основі наук. про­гнозува­н­ня, пер­спектив. планува­н­ня й проектува­н­ня, що перед­бачають удосконале­н­ня роз­міще­н­ня виробництва та всієї системи роз­селе­н­ня в країні, формува­н­ня нового матер.-простор. середовища, забезпече­н­ня най­сприятливіших умов для прожива­н­ня насел. Про­гнозува­н­ня роз­витку й проектува­н­ня забудови міст здійснюють на основі «Генеральної схеми планува­н­ня території України», регіон. схем планува­н­ня тер. (на рівні області) та генпланів міст (на місц. рівні). Осн. напрямами роз­витку сучас. М. є посиле­н­ня соц. орієнтації, економне викори­ста­н­ня тер., компактність і комплексність роз­витку насел. пунктів, взаємо­по­вʼязане роз­міще­н­ня місць прожива­н­ня та місць труд. діяльності, формува­н­ня вироб. р-нів, за­стосува­н­ня рац. поверховості забудови й макс. збереже­н­ня наяв. житл. фонду, викори­ста­н­ня під­зем. простору, під­вище­н­ня індустріалізації будівництва, охорона й поліпше­н­ня довкі­л­ля, рац. викори­ста­н­ня ресурсів. Провід. наук. і проект. організація в галузі М. — Містобудува­н­ня науково-дослідний і проект­ний ін­ститут (Київ). Роз­робле­н­ням містобуд. та проект. документації здійснюють Гол. упр. М. та архітектури (Київ), держ. установа «Місто­проект» (Львів) та ін. М. ви­вчають у Київ. університеті будівництва і архітектури, Донбас. (м. Макіївка Донец. обл.), Одес., Придні­пров. (Дні­про) академіях будівництва і архітектури, Харків. тех. університеті будівництва і архітектури.

Літ.: Дьомін М. М. Сучасні про­блеми і методи управлі­н­ня містобудівним роз­витком міст. К., 1995; Клюшниченко Є. Є. Соціально-економічні основи планува­н­ня та забудови міст. К., 1999; Посацький Б. С. Основи урбаністики: Навч. посіб.: У 2 ч. Ч. 2. Роз­планува­н­ня та забудова міст. Л., 2001; Містобудува­н­ня: Довід. проектувальника. К., 2006; Оситнянко А. П. Планува­н­ня роз­витку міста. К., 2006; Дідик В., Павлів А. Планува­н­ня міст. Л., 2006; Карий О. І. Стратегічне планува­н­ня роз­витку міста. 2-е вид. Л., 2007; Енгель М., Юнг­ганс К., Онищенко Л. та ін. Довід­ник облаштува­н­ня міста. Правила поведінки в історичному середовищі. Л., 2011; Посацький Б. С. Основи урбаністики. Територіальне та просторове проектува­н­ня: Навч. посіб. 2-е вид. Л., 2011; Черкес Б., Петришин Г. Креативний урбанізм: до столі­т­тя містобудівної освіти у Львівській політехніці. Л., 2014; Габрель М. М. Під­вище­н­ня ефективності містобудівних рішень в організації приміських територій. Л., 2014; Сенюра О. В. Соціальна мобільність у просторі великого міста. Л., 2015.

Є. Є. Клюшниченко

Завантажити статтю