Містраль Ґабрієла

Визначення і загальна характеристика

МІСТРА́ЛЬ Ґабрієла (Mistral Gabriela; справж. — Lucila Godoy Alcayaga, Лусіла Ґодой Алькаяґа; 07. 04. 1889, м. Вікунья, провінція Кокімбо, Чилі — 10. 01. 1957, м. Гемпстед, шт. Нью-Йорк, США; похов. у Чилі) — чилійська поетеса, громадська діячка, дипломат. Нобелівська премія з літератури (1945), Національна літературна премія Чилі (1951). З 16-ти років учителювала. Від 1924 — чилійський консул в Італії, 1933–35 — Іспанії, 1935–37 — Португалії, 1938–46 — Бразилії, США. Брала участь у роботі Ліги Націй і ООН (1946). Перші вірші опубліковані 1903. Псевдонім на честь італійського письменника Ґабріеле Д’Аннуціо і провансальського поета Ф. Містраля. Глибоко драматичні ранні поезії М., сповнені туги за коханим, що передчасно покинув світ — «Sonetos de la muerte» («Сонети смерті», 1914; увійшли до збірки «Desolación» / «Відчай», Нью-Йорк, 1922). Поезія справжнього почуття М. зробила її символом ідеалістичних прагнень для всієї Латинської Америки. Широкої популярності набула її збірка колискових пісень та віршів «Ternura» («Ніжність», Мадрид, 1924). Збірка «Tala» («Рубання лісу», Буенос-Айрес, 1938), наповнена мотивами та образами фольклору, — гімн історії й природі латиноамериканського континенту. До останньої збірки «Lagar» («Давильня», Сантьяґо, 1954) увійшли лірико-філософські та інші вірші. М. звеличувала людину праці, обстоювала права жінки, людську гідність. Писала статті з питань літератури, нариси, есе. 1984 у Києві в упорядкуванні та з передмовою М. Литвинця вийшли її «Поезії». Окремі вірші М. переклав І. Качуровський (опубліковані у збірці «Золота галузка», Буенос-Айрес; Мюнхен, 1991), а також Д. Павличко, С. Борщевський, Г. Латник, Г. Чубай, Ю. Покальчук, В. Моруга, О. Криштальська. 2009 у Сантьяґо відкрито Культурний центр її імені, на честь М. названо кратер на Меркурії.

Завантажити статтю