Місцеві податки і збори

Визначення і загальна характеристика

МІСЦЕ́ВІ ПОДА́ТКИ І ЗБО́РИ — обовʼязкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць; складова податкової системи держави. Пере­лік М. п. і з., їхні граничні роз­міри, платників і порядок обчисле­н­ня встановлюють законодавчо; конкретні податки та збори, їхні роз­міри і порядок оплати для певної тер. ви­значають органи місцевого самоврядува­н­ня. До місц. податків належать комунал. податок і податок на рекламу. Місц. збори справляють за право викори­ста­н­ня місц. символіки; паркува­н­ня автотранс­порту; видачу до­зволу на роз­міще­н­ня обʼєктів торгівлі та сфери послуг; до­звіл на проведе­н­ня місц. аукціонів, конкурс. роз­продажів і лотерей; право проведе­н­ня кіно- і теле­з­йомок; про­їзд територією прикордон. областей автотранс­портом, що вирушає за кордон, а також готел., курорт., ринк. та ін. збори. М. п. і з. включають до складу валових витрат, які вилучають зі скориг. валового доходу, а отже, зменшують суму оподатк. прибутку. Субʼєкти господарюва­н­ня від­носять їх до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формува­н­ня прибутку. Органи місц. самоврядува­н­ня в Україні мають право за­проваджувати тільки ті податки і збори, що перед­бачені законодав. актами; ви­значати ставки, що не пере­вищують гранич. роз­мірів, перед­бачених законодав. актами; встановлювати додатк. пільги для окремих платників податків (ви­значе­н­ня ставки нижче за мін., звільне­н­ня від податку тощо). Згідно з діючим законодавством, платниками комунал. податку є ви­значені юрид. особи усіх форм власності, що пере­бувають на території України. Обʼєкт для роз­рахунку податку — фонд оплати праці, який обчислюють шляхом пере­множе­н­ня середньосписк. кількості працівників на місяч. неоподатк. мінімум доходів громадян. Граничну ставку податку встановлено у роз­мірі 10 % від обʼєкта оподаткува­н­ня (роз­рахунк. величини фонду оплати праці). Податок сплачують щомісяця, виходячи із суми, оподаткованої у поперед. місяці. Платниками податку з реклами є субʼєк­ти під­приємн. діяльності, їхні фі­­лії, від­діле­н­ня, пред­ставництва, по­стійні пред­ставництва нерезидентів: замовники (peкламо­дав­ці), виробники і роз­по­всюджувачі реклами. Податок з реклами стягують з усіх видів комерц. оголошень і пові­домлень, які поширюють за допомогою ЗМІ (радіо, телебаче­н­ня, преса), афіш, плакатів, реклам. щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, у транс­порті); друкують на спорт. одязі чи майні. Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами — щомісяця.

Літ.: Под­дєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. та ін. Фінанси під­приємств: Під­руч. 8-е вид. К., 2013; Атаманчук Н. І., Процюк Д. В. Місцеві податки і збори в Україні: сучасний стан та пер­спективи реформува­н­ня // Наук. вісн. Ужгород. університету. Сер. Право. 2015. Вип. 31, т. 2; Станкус Т., Крот Ю. Місцеві податки і збори. Х., 2017.

А. M. Под­дєрьогін

Завантажити статтю